Page 36 - 18
P. 36

2.1.4.1 Газовий метод

                        Газовий метод базується на явищі розсіювання газоподібних вуглеводнів із
                 покладів  нафти  чи  газу  і  вивченні  кількісного  і  якісного  складу  газів  кернів,

                 шламів,  глинистих  розчинів  і  вибійної  атмосфери  неглибоких  свердловин,  а
                 також  пластових  вод.  Мета  методу  –  виявлення  за  газовими  показниками
                 просторового положення аномальних полів коконцентрацій газів і, з врахуванням

                 геологічної  будови  району  –  оцінка  достовірності  зв’язку  цих  аномалій  з
                 наявністю на глибині покладів нафти або газу.
                        В  основу  теорії  газового  методу  покладено  уявлення  про  фільтраційно-
                 дифузійний  масопереніс  вуглеводневих  газів  із  покладу  в  перекриваючі  його

                 осадові відклади. При цьому фільтрація (ефузія) проявляється по системі тріщин і
                 каналів  в  зонах  тектонічних  порушень,  а  дифузія  проходить  по  всьому  об’єму
                 порід  і  може  утворювати  безперервні  просторові  ореоли  безпосередньо  над

                 покладами.
                        Проведення газового методу включає:
                        –  відбір  зразків  керна,  шламу,  води,  глинистого  розчину,  привибійної
                 атмосфери неглибоких свердловин;

                        – дегазацію зразків;
                        – аналів газу на хроматографі;
                        –  обробку  результатів  у  відповідності  з  обчислювальними  програмами  і

                 втановлення фонових значень концентрацій;
                        – побудова геохімічних карт, діаграм, розрізів тощо;
                        – виділення полів аномальних концентрацій;
                        – оцінка природи виявлених аномалій.

                        При      хроматографічному           аналізі     визначаються         вуглеводневі        і
                 невуглеводневі гази.
                        Вуглеводневі  гази  (від  метану  до  гексану)  є  прямими  показниками

                 нафтогазоносності  надр.  При  обробці  даних  найчастіше  розглядається  вміст
                 метану  і  пропану,  сума  важких  вуглеводнів,  відношення  метану  до  різних
                 гомологів. Пошуковими інформативними показниками нафтогазоносності надр є
                 аномальні концентрації вуглеводневих газів по відношенню до фонових значень

                 для  даної  території.  При  цьому  під  газовою  аномалією  розуміють  закономірно
                 розташовані  зони  підвищених  і  високих  концентрацій  газу  на  фоні  низьких.  В
                 залежності від положення аномалій в просторі відносно покладу спостерігаються

                 прямі  і  зміщені  аномалії.  За  формою  аномалії  бувають:  суцільні,  кільцеві,
                 п’ятнисті і лінійні.
                        Невуглеводневі  гази  –  азот,  вуглекислота,  сірководень,  водень  –
                 дозволяють  оцінити  геохімічну  обстановку  в  зоні  відбору  проб.  Пошукового

                 значення вони здебільшого не мають. Виняток становить гелій, який генерується






                                                                                                                 35
   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41