Page 15 - 166

15

Оболонка (корпус) виготовляється з пресованого картону, пластмас,
алюмінієвих сплавів, скла та інших матеріалів з наданням конічної або
еліпсовидної форми. Проміжний детонатор призначений для передавання
зовнішнього ініціюючого імпульсу до основного заряду. Основний заряд
призначений для формування кумулятивного струменю (найчастіше
виготовлений з флегматизованого гексогену). Кумулятивне облицювання
призначене для збільшення густини кумулятивного струменю, виготовлене з
відносно легкоплавких металів з великою атомною масою (найчастіше з міді).
Після досягнення ДХ поверхні кумулятивної виїмки відбувається
зіткнення потоків продуктів детонації, внаслідок чого по осі кумулятивної
виїмки формується кумулятивний струмінь із продуктів детонації і розпилених
частинок металевого кумулятивного облицювання. Хвостова частина
кумулятивного струменю рухається зі швидкістю 1,5-3 км/с, в той час як
головна (активна) частина – 8-10 км/с. Діаметр кумулятивного струменю – 5-6
мм. З часом кумулятивний струмінь видовжується і в його хвостовій частині
може сформуватися металевий стержень (пест), який може закупорити
пробитий перфораційний канал. Довжина пробитого в перешкоді каналу
визначається наступним чином:


l  l c n , (2.5)
k
 c

де 1 с – довжина кумулятивного струменю, визначена для даних умов
експериментально;
 с,  п – відповідно густини перешкоди і струменю.
Кумулятивні заряди бувають різної форми: конічні, повздовжні, кільцеві.
У вказаному напрямку пробивна здатність кумулятивних струменів послідовно
зменшується, тому що у формуванні кумулятивного струменю приймає участь
все менша кількість вибухової речовини. Якісне спрацювання кумулятивних
зарядів залежить також і від механізму збудження вибуху. У вибуховій техніці
часто використовують комбіновані заряди, що складаються з двох частинок –
активної, яка збуджує ться початковим засобом ініціювання (наприклад,
електродетонатором), і пасивної , вибух якої може бути викликаний дією УХ,
тиском або температурою продуктів детонації активної частини заряду.
Відстань між активною і пасивною частинами називається відстанню передачі
детонації.
Відстань передачі детонації збільшується із зростанням чутливості
пасивної частини заряду до відповідного впливу вибуху активної частини і із
збільшенням бризантної або теплової дії активної частини. Значну роль
відіграють і площі поверхонь зарядів.