Page 8 - Івано-Франківський Національний Технічний

СРСР. У 1950 році були організовані перші республіканські змагання
найсильніших гравців України, переможцем яких став Е.Шицер (Львів),а з
1951 року розіграш першості України проводиться регулярно. У 1954 році
радянські спортсмени стали членами Міжнародної федерації настільного
тенісу, відтоді брали участь в усіх чемпіонатах Європи і світу. У 1952 році
японські майстри застосували новий вид покриття ракетки, а в 1961 році –
новий удар “топспін”, який створив назву “чортівський м’яч” (виняткове
верхнє обертання і надзвичайно прискорений відскок м’яча від стола).Все це
заставило спеціалістів настільного тенісу задуматися над питанням
цілеспрямованого навчання і тренування у цьому виді спорту. В СРСР
створюються спеціалізовані школи, розробляється нова методика навчання і
тренування, яка дозволяла б тренувати тенісистів для гри в швидкому темпі.
Перших значних успіхів досягли юні радянські тенісисти в 1959 році, коли
успішно дебютували на Європейських змаганнях в Констанці (Румунія).
У 1969 році жіноча команда СРСР виборола перше місце на
чемпіонаті світу. На першості Європи 1970 року радянські спортсмени також
виступили успішно, а С.Руднова стала чемпіонкою. Міжнародні змагання
показали, що радянські тенісисти володіють значними технічними і
фізичними можливостями, створюють швидкісний, атакуючий стиль гри. Без
наполегливості і систематичної навчально – тренувальної роботи досягти
високих спортивних результатів у сучасному настільному тенісі неможливо.
Практика свідчить, що вершин спортивної майстерності, як правило,
досягають спортсмени, які почали займатися грою в настільний теніс з
дитячих років.

2 Аналіз техніки гри

Технікою гри прийнято рахувати сукупність спеціальних прийомів,
якими тенісист проводить удар по м’ячу .Удар по м’ячу складається з трьох
фаз: замах, власне удар, закінчення удару. В сучасному настільному тенісі
застосовується понад 20 різноманітних ударів. Але для навчання початківцям
рекомендується 8-10 основних ударів.
У розвитку техніки настільного тенісу відомо три періоди.
Перший період відзначається примітивністю прийомів гри,
заснованій на протяжній перекидці м’яча з малою затратою фізичних сил,
великим навантаженням на ЦНС.
Другий період – деякі гравці стали застосовувати сильні плоскі
удари справа і зліва, а для відображення був найдений захисний прийом,
підрізка м’яча вниз, з відходом гравця від стола на деяку відстань. Цей період
затягнувся на довгий час.
Третій період – сучасний, складається з того, щоб вивести атаку і
контратаку. Гравці приблизили свої захисні позиції до стану, щоб швидше
-6-