Page 14 - Івано-Франківський Національний Технічний

футболом, настільний теніс був найпопулярніший, найраціональніший
(включно з футболом) вид спорту, що проводився серед українців
Станіславова. В цьому виді спорту, який тренує нерви, моральні і духовні
якості людей, наші спортсмени мали, порівняно з іншими видами спорту,
найбільші успіхи. Якщо не враховувати випадкових вдалих стартів наших
спортсменів у легкій атлетиці ранніх 1920-их років.
Справжній настільний теніс серед українців Станіславова почався з
зими, кінця 1931–го ,чи початку 1932–го року, коли до нашого міста приїхали
(вдруге) львівська команда “Гармонія” з чемпіоном Польщі – Ерліхом. Ці
змагання, як ніщо інше довели і показали, що настільний теніс, то
регулярний теніс, з усіма атрибутами техніки гри. Серед молодих
українських спортсменів найперспективнішим представником школи Ерліха
був Роман Андрухович (молодший).
На цілий рік пізніше до Станіславова з Чехо – Словаччини приїхав
українець – інженер Володимир Зубрицький, про якого ходила слава, що в
празькім Домі (де були чемпіони світу угори – Барна, Кепен: Мапечик,
Коперж і ін.) він був ракеткою настільного тенісу.
Інженер Зубрицький у той час мав уже 35-36 років, отже як
спортсмен, був на закінченні. І більше року чи двох, він не грав (до речі, у
команді “Ровери” змагався).Але він привіз до Станіславова стиль гри, який у
прирівнянні до школи Ерліха, був зовсім відмінний. Коли гра є довгоногою,
довгорукою Ерліха, який оперував замашними драйвами з форгену
(доцільними наступальними ударами) була кімнатним тенісом – то короткі
шпигані, майже непомітно виконувані, відлітаючих удари невеликого на
зріст Зубрицького нагадували боксерські удари. Разом з несподіваною
контратакою серед наступів суперника, раптовим крученим високим
“лабом”, що впавши на сторону суперника, вертався “назад” до адресата
цього короткого удару, і з перспективним оборотом “спейсом” (битий знизу
кручений м’яч),то був висококласний настільний теніс.
Зубрицький казав, що подібно грає світовий чемпіон Барна – але,
насправді то, був, базований на школі Барни, стиль Зубрицького. Між цими
двома школами чи стилями, мали вибір молоді українські тенісисти
Станіславова. І їхній кредит треба сказати, що ніхто не став брати, який
бездушно успадкував всі браки з одного, чи другого, що їм відповідало,
переробляли по – своєму і творили власний стиль. До школи Ерліха все ж
треба зарахувати Юрка Бурдепюха, Богдана Каратницького і Мирослава
Биха. По протилежному боці, найправильнішим стилем Зубрицького
виявився Євген Радивил.
Всі ці школи стосуються тільки техніки ударів. Якщо мова про
тактику, вірніше, план – стратегію у грі, то необхідно згадати про так звану
“жидівську школу”, яка поручала уважливу, включно оборонну гру, щоб
назбирати багато пунктів переваги – а тоді, без ризику, йти на (“гіб-а-зец”)
завдавай удар – закінчуй.
-12-