Page 15 - Івано-Франківський Національний Технічний

Серед українських спортсменів майстрами такої техніки були брати
Остап і Юрко Олесницькі, раніше згаданий Є.Радивил, Богдан Пастівнич,
Роман Орест та Роман Богданович Припхан.
За клубною приналежністю Атаманюк, Бурделюк і Ю.Олесницький
належали до “Пролому” – всі інші (з яких чимало прийшло з “Пролому”)
були членами УСКу.
Насправді, в середині 30-их років УСК мав найсильнішу українську
команду Станіславова. Але офіційно вона з проломівцями не змагались, бо ці
дві організації належали до інших спортивних центрів.
Визнання Станіславова в українському настільному тенісному краю
було незаперечним: 1933-го року фінал крайових чемпіонатів, у Львові, був
внутрішньостаніславською аферою: виграв Остап Олесницький (тоді під
студентським псевдонімом “Остапович”) проти Соколовського 2:1.А два
роки пізніше пальму першості взяв Богдан Каратницький (псевдонім
“Романовський”).Напевно ще яскравіше ця перевага виглядала б у командних
змаганнях, до яких Станіславів міг виставити багато майже рівноправних
спортсменів. У 1934-му році легко виграв міжнародний чемпіонат
Перемишля Новицький із “Пролому”. Та вершина успіхів станіславців була
зарезервована аж на еміграційні часи ... 1947-го року Євген Радивил виграв
український чемпіонат Німеччини, а роком пізніше, в Ашафенбурзі, станіс-
лавці “забрали” всі три перші місця: 1 – Радивил, 2 – Припхан Р.О., 3 –
Припхан Р.Б.Наче в доповнення мірки Мирослав Бих, що спізнився на ці
змагання й не брав участі, після турніру викликав трьох перших переможців і
... у всіх трьох виграв. На цих змаганнях станіславці зробили собі окрему
світлину – з провідником Славком Андруховичем включно.
По другій стороні Альп таку саму світлину могла робити собі
станіславська дружина: Богдан Баратинський, Остап Олесницький, Юрко
Олесницький та інші, яка по черзі здолала всі настільно-тенісні команди
Зальцбурга – з чемпіоном – “Австрією” ( в якої було два юніорські чемпіони
країни). Каратницький переміг обидві згадані австрійські надії, Епа, і
Герцога, а далі колишнього чемпіона Великонімеччини, Франца Пільзпя.
Разом з Богданом Пастівничем, та ще з одним українцем Ляндяком,
українська команда на все австрійських командних чемпіонатах перемогла
віденські потуги “Рапід” і “Австрію”.
Також Соколовський ще в 1942-му році виграв міжнародний турнір
у Берліні, а Ю.Олесницький у час своєї “одісеї” по Близькому Сході “взяв на
пам’ятку” чемпіонат країни Ливан (Лібанон).
П’ятнадцятиразовим чемпіоном області та неодноразовим
чемпіоном кубка міста був М.М.Струтинській та Володимир Дячок, які між
собою ділили І-ші місця. Зараз вони продовжують традиції настільного
тенісу в змаганнях серед ветеранів.
На сьогоднішній день в м. Івано-Франківську створена команда І-ї
ліги серед чоловіків при ІФНТУНГ, планується створення жіночої команди у
-13-