Page 118 - Г
P. 118

створення  нових  видів  нафтопромислового  устаткування,
                            високопродуктивного,  надійного,  що  органічно  включає  в
                            себе  засоби  автоматики;  визначення  раціональних  обсягів
                            автоматизації     і   телемеханізації     об'єктів   видобутку,
                            транспортування і підготовки нафти, побіжного газу і води;
                            розробки  і  впровадження  нової  організаційної  структури
                            автоматизованих нафтовидобувних підприємств.
                                   У  різних  нафтових  районах  через  геолого-технічні,
                            кліматичні  й  інші  природні  умови,  а  в  деяких  випадках  і
                            незалежно від них, застосовували різні схеми збору: відкриті,
                            герметичні,  індивідуальні,  групові,  напірні  однотрубні,
                            напірні  двотрубні.  Як  типову  схему  промислового  збору
                            нафти,  нафтового  газу  і  води  прийнята  однотрубна  напірна
                            система,  що  забезпечує  транспортування  видобутої  нафти
                            через  усі  технологічні  об'єкти,  включаючи  й  об'єкти
                            підготовки нафти, за рахунок гирлових тисків свердловин при
                            будь-якому  способі  їхньої  експлуатації.  Напірні  двох  і
                            багатотрубні    системи  збору  допускаються  лише  на  ділянці
                            від  групових  установок  до  установок  підготовки  нафти  при
                            роздільному зборі відповідно обезводнені і необезводнені чи
                            різносортні  нафти.  Відомо,  що  способи  видобутку  нафти
                            залежать  від  властивостей  нафтового  шару  і  визначені
                            проектом  розробки  нафтового  родовища.  Підйом  рідини  зі
                            свердловини варто розглядати як початкову частину загальної
                            системи  промислового  транспортування  нафти,  газу  і  води.
                            Виходячи з цього багато фонтанних свердловин з буферними
                            тисками, що не забезпечують подачу газонафтової суміші до
                            пунктів  підготовки  нафти,  газу  і  води  без  проміжних
                            перекачувальних  станцій,  варто  було  б  з  самого  початку
                            експлуатації  переводити  на  механізовані  способи  видобутку.
                            Прагнення  максимально  використовувати  енергію  шару
                            приводить до того, що фонтанну свердловину переводять на
                            механізований  спосіб  видобутку  тільки  тоді,  коли  цілком
                            припиняється  фонтанування.  Це  приводить  до  необхідності
                            споруджувати  дожимні  насосні  станції  (ДНС),  сполучені  із
                            сепараторними  і  буферними  емностями.  З  врахуванням
                            оперативного  резерву  устаткування  ДНС  перетворюються  в
                            громісткі     технологічні     об'єкти,    роззосереджені     на
                            промисловій       площі     і    потребуючі       повсякденного
                            обслуговування. Крім того, для збору газу, відсепарованого на
                            ДНС, будують промислові газозбірні мережі, довжина яких на
                            деяких  нафтопромислах  досягає  100  км.  У  випадку
                            своєчасного  переходу  фонтанних  шпар  на  механізований
                            спосіб  видобутку  необхідність  у  ДНС  відпадає,  тому  що
                            напір,  що  розвивається  глибинним  насосом,  забезпечує
   113   114   115   116   117   118   119   120   121   122   123