Page 169 - Векерик В

165

режим, так само як і попередній, можна використовувати для керування

двигунами, які підключені паралельно.
Перераховані режими керування достатні для більшості застосувань.

Разом із тим, для підвищення якості керування приводом, потрібне

використання інших досконаліших методів керування. До них відносяться
метод керування потокозчепленням (Flux Current Control —FCC) і метод

безсенсорного векторного керування (Sensorless Vector Control — SVC). Обидва
методи базуються на використанні адаптивної моделі електродвигуна, яка

будується за допомогою спеціалізованого обчислювального пристрою, що

входить до складу системи керування перетворювача.
Точніше й ефективніше керування забезпечує режим векторного

керування без датчика зворотного зв'язку за швидкістю (SVC). Якщо у
двигунах постійного струму знаходяться дві обмотки (статорна, або збудження

і роторна, чи якірна), що дозволяє керувати роздільно швидкістю обертання

(струм збудження ) і електромагнітним моментом (струм якоря), то у двигунах
змінного струму з короткозамкнутим ротором знаходиться усього лише одна

статорна обмотка, струм через яку формує магнітне поле збудження і

визначає обертаючий момент. З цим і зв'язані всі труднощі керування
електродвигуном. Вихід залишається один: необхідно керувати амплітудою й

фазою статорного струму, тобто його вектором. Однак для керування фазою

струму, а виходить, і фазою магнітного поля статора відносно ротора,
необхідно знати точне положення ротора в будь-який момент часу. Ця задача

може бути розв'язана з використанням датчика положення, наприклад,
шифратора збільшень. У такій конфігурації привід змінного струму по якості

регулювання стає порівнянним із приводом постійного струму. Але в складі
більшості стандартних електродвигунів змінного струму відсутні інтегровані

датчики положення , оскільки їхнє введення неминуче веде до ускладнення

конструкції двигуна й істотному підвищенню його вартості.
Застосування ж сучасної технології векторного керування дозволяє

обійти це обмеження шляхом використання математичної адаптивної моделі

двигуна для передбачення положення ротора. При цьому система керування
повинна з високою точністю вимірювати значення вихідних струмів і напруг,

забезпечувати розрахунок параметрів двигуна (опір статора, значення

індуктивності розсіювання і т.д.), точно моделювати теплові характеристики

165