Page 22 - 140

п’ятдесятивідсоткової суміші послідовно транспортованих
нафтопродуктів.
Для одержання емпіричних формул для ефективного кое-
фіцієнта дифузії розроблено ряд методів [80]. У роботі [81]
пропонується метод визначення коефіцієнта D на основі до-
e
слідних даних про об’єм і довжину зони суміші. Недоліки та-
кого методу: труднощі визначення граничних концентрацій, у
яких фіксується суміш, неможливість врахування впливу пер-
винної технологічної суміші на кінцевий результат сумішоут-
ворення.
Кращі результати дає метод, який базується на визначенні
дисперсії кривої розподілу концентрацій компонентів по дов-
жині зони суміші. Дисперсія зв’язана з величиною ефективно-
го коефіцієнта дифузії таким чином:

1
D  U o Y ( L 2  Y o 2 ), (1.39)
e
2
2
2
де Y - дисперсія кривої розподілу концентрацій; Y - дис-
o
персія розподілу концентрацій у первинній технологічній су-
міші
2  x 2 K   x K  2
Y  i i   i i  , (1.40)


 K i   K i 

 U
де x  i o  1 ;  - момент часу, який відповідає концентра-
i
i
L
ції K у кінцевому перерізі трубопроводу.
i
При експериментальному визначенні концентрацій ком-
понентів найбільші похибки мають місце у “голові” і “хвості”
суміші, що може вплинути на результати визначення диспер-
сії, а, отже, і ефективного коефіцієнта дифузії.
Практичного застосування набув спосіб визначення ефек-
тивного коефіцієнта дифузії, що базується на інтегральній ха-
рактеристиці розподілу концентрацій, яка залежить від вибра-
них граничних концентрацій. Як інтегральна характеристика

- 25 -