Page 30 - 126

постановка ним задачі мала позитивний факт, а окремі
висказані ним судження допомогли наступним дослідникам.
Основний закон опору матеріалів, який встановлює
зв’язок між діючими на тіло силами і його деформацією, як
уже відзначалось, відкрив Роберт Гук /1660/ дослідним
шляхом і носить його ім’я.
Р. Гуком цей закон був сформульований в такій формі :
ut tensio sic vis, що означає: яке переміщення, така і сила.
На базі цього закону почався розвиток науки про
міцність, який йшов в двох тісно пов'язаних напрямках –
теоретичному і експериментальному.
Різноманітність сучасних інженерних задач така
велика, що в границях однієї дисципліни неможливо викласти
специфічні особливості міцністних розрахунків з всіх розділів
техніки. Тому виникають спеціальні дисципліни, які
доповнюють опір матеріалів для кожного інженерного
напрямку.
Так, наприклад, будівельна механіка будь-якого
профілю /будівельна механіка літака, корабля, споруд,
зварних конструкцій і т.д./ може розглядатись як
спеціалізований опір матеріалів, викладений в дусі визначеної
галузі техніки.
Питання вибору розрахункової системи, а також оцінки
коефіцієнтів безпеки і міцності конструкцій найбільш повно
розкриті в технічних дисциплінах, які носять назву, що
починається з слова “ міцність…../міцність будівельних
споруд, міцність корабля, міцність літака і т.д./
Названі дисципліни : опір матеріалів, будівельна
механіка і міцність конструкцій розвивались не ізольовано від
інших дисциплін. Але найбільш тісно вони пов’язані з теорією
пружності, яка виникла в ХIХ ст. Вплив цієї науки на
розвиток міцнісного циклу механіки носить принциповий
характер. Можна сміливо сказати, що якщо б не було теорії
пружності, опір матеріалів нагадував би зведення міцністних
нормативів. Так і було до цих пір, поки при викладенні опору
матеріалів ігнорувались досягнення теорії пружності.
Ще в 1929 р. світ побачило видання курсу П.К.
Худякова, в якому в повній мірі проявився піврецептурний
характер розрахунків на міцність. І це було в цей час, коли
теорія пружності вже досягла основних позицій.