Page 49 - 111

розбивають на 8-10 інтервалів і визначають число розмірів у кожному

інтервалі. По осі абсцис відкладають розміри деталей А, які визначають поле

розсіювання, що розбите на інтервали, а по осі ординат - число деталей m, котрі

потрапили у визначений інтервал (частота повторювання розмірів). Середини

інтервалів і відповідні їм частоти характеризуються на графіку точками. Після

з`єднання точок ламаною лінією одержують полігон розприділення (рисунок

6.1), який при нескінченно великому числі вимірювань відповідає кривій

розподілу.

Рисунок 6.1 – Полігон розприділення розмірів

Різниця між найбільшими і найменшими розмірами, які одержали при

вимірюванні, визначає розсіювання розмірів, яке не повинне бути більшим

допуску на обробку. Якщо розсіювання розмірів виходить за межі допуску, то

це свідчить про те, що похибки обробки у визначеній частині деталей більше

допустимих (вони сладають брак).

Випадкові фактори можуть змінити форму кривої без зміни її розміщення

відносно осей координат. При збільшенні фактичного розсіювання розмірів

(наприклад, при зношенні обладнання) криві стають більш пологими.

Систематичні фактори обумовлюють зміщення кривої розподілення вздовж осі

розмірів. В міру зношування інструменту за деякий час центр групування

похибок зміщується. Якщо при обробці партії деталей верстат налаштовували

декілька разів, то кривих розподілу стільки, скільки налагоджень, проте всі

криві зміщені одна відносно другої.

В залежності від степеня впливу різних чинників, які діють в процесі

обробки, форми кривих розподілу різні. Найбільш розповсюджені криві

представлені на рисунку 6.2.

49