Page 75 - 106
P. 75

74


                                  Для     структурної      апроксимаційної       конструкції
                            коефіцієнти прямої задачі теж описують гравітаційний ефект
                            прямокутних  призм  одиничної  густини,  але  їхні  розміри  по
                            вісі  z  визначені  не  кроком  дискретизації  ,  а  товщиною
                            шарів h n()=f n+1()–f n() :

                                             i   2 / 
                                                              2    2
                                S  n , i    fx         ln[    x    f n 1 ( i  )]
                                             i   2 / 
                                                                                      (2.54)
                                                               
                                                               
                                          ln[     x  2    f n 2  ( i   d .
                                                             )] 
                                                               
                                                               

                                  При зростанні відстані від розрахункової точки  P(x)  до
                            малих  призм  виникає  проблема  стійкості  алгоритмів  до
                            похибок розрахунку різниць великих чисел. Установлено, що
                            в    прямих     задачах    достатня     стійкість    досягається
                            використанням      подвійної     точності    розрахунків     цих
                            коефіцієнтів.
                                  Рішення прямих задач за алгоритмами швидкої згортки
                            (у  вигляді  добутку  двох  спектрів)  вимагає  визначення
                            коефіцієнтів прямої задачі в спектральній формі [1].
                                  При  інтерпретації  потенціальних  полів  методами
                            підбору,    тобто     коли    будова     геологічного     розрізу
                            досліджується  на  рівні  геологічних  схем,  відповідно  до
                            ускладнення  геологічних  задач  ускладнюється  і  будова
                            геологічних  схем.  Ускладнення  геологічних  схем  може
                            призвести до необхідності перебудови алгоритмів розрахунків
                            [2,  стор.30],  що  деколи  трактується  як  створення  новітніх
                            методів кількісної інтерпретації.
                                  Методи  інтерпретації  складних  моделей  позбавлені
                            таких  проблем,  що  випливає  із  самого  визначення
                            апроксимаційних конструкцій складних моделей.
   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80