Page 75 - 106
P. 75
74
Для структурної апроксимаційної конструкції
коефіцієнти прямої задачі теж описують гравітаційний ефект
прямокутних призм одиничної густини, але їхні розміри по
вісі z визначені не кроком дискретизації , а товщиною
шарів h n()=f n+1()–f n() :
i 2 /
2 2
S n , i fx ln[ x f n 1 ( i )]
i 2 /
(2.54)
ln[ x 2 f n 2 ( i d .
)]
При зростанні відстані від розрахункової точки P(x) до
малих призм виникає проблема стійкості алгоритмів до
похибок розрахунку різниць великих чисел. Установлено, що
в прямих задачах достатня стійкість досягається
використанням подвійної точності розрахунків цих
коефіцієнтів.
Рішення прямих задач за алгоритмами швидкої згортки
(у вигляді добутку двох спектрів) вимагає визначення
коефіцієнтів прямої задачі в спектральній формі [1].
При інтерпретації потенціальних полів методами
підбору, тобто коли будова геологічного розрізу
досліджується на рівні геологічних схем, відповідно до
ускладнення геологічних задач ускладнюється і будова
геологічних схем. Ускладнення геологічних схем може
призвести до необхідності перебудови алгоритмів розрахунків
[2, стор.30], що деколи трактується як створення новітніх
методів кількісної інтерпретації.
Методи інтерпретації складних моделей позбавлені
таких проблем, що випливає із самого визначення
апроксимаційних конструкцій складних моделей.