Page 74 - 106

73

N N z
x
 x(g )     S  x , (2.52)
z 0 j , i j , i
i 0 j 0

де S i,j(х) – гравітаційний ефект у точці P(x) від комірки (i, j)
апроксимаційної конструкції моделі, коли густина комірки
прийнята одиничною;
N xN z – кількість елементарних комірок.

Значення S i,j фактично відображають властивості
апроксимаційних конструкцій і називаються коефіцієнтами
прямої задачі.
Легко пересвідчитись, що формули (2.50) і (2.51)
відповідають неякісній апроксимаційній конструкції складних
моделей (рівняння 2.44 і 2.45).
Так

      
S j , i   2x   f  j (2.53)
( i  ) x 2   j 2

– гравітаційний ефект у точці P(x) від горизонтального
циліндра одиничної густини, геометричний центр якого
розташований у центрі комірки (i, j).
Перехід до конструкцій з елементарних тіл
призматичного типу означає визначення відповідних
коефіцієнтів прямої задачі.
Для лінійної апроксимаційної конструкції у
двовимірному випадку коефіцієнти S i,j описують
гравітаційний ефект прямокутної призми (формула 2.15), коли
її густина прийнята одиничною. Вочевидь, що призми щільно
заповнюють комірки (i, j).