Page 80 - 106

79

спостережень;
U ) x (  поле, спостережене по профілю.

Дискретний аналог (3.1):

N  
 (U x i )  (U x  i  )
A ( )  i 1 , (3.2)
N
 U 2 x ( i )
i 1

де x N = L;
 = 0, 1, 2, 3,…,N-1.

При x = 0 функція автокореляції A(0) = 1, а при
зростанні зміщення x коефіцієнт автокореляції поступово
зменшується. Прийнято рахувати, що статистичний зв’язок
практично втрачається на відстані x 0 , за якою A(x 0)  0.3.
Ця відстань називається радіусом автокореляції. Величина
радіуса автокореляції зумовлена лінійними розмірами
аномалій, які у свою чергу пов’язані з розмірами геологічних
об’єктів. Приклади аномальних полів та відповідних їм
графіків коефіцієнтів автокореляції наведені на рисунку 3.1.
На графіках функції автокореляції можуть
спостерігатися від’ємні частини. Вони свідчать про існування
“прихованої” періодичності в розподілі аномалій, яка
приблизно співпадає з довжиною відповідного мінімуму
функції автокореляції. В цьому випадку за характером функції
автокореляції можна визначити найбільш оптимальні
параметри для трансформації полів. Наприклад, функція
автокореляції, наведена на рисунку 3.2, свідчить про те, що на
відстані близько 10 км сусідні аномалії практично вже не