Page 65 - 106

64

геологічного розрізу. Для складних моделей визначення
апроксимаційної конструкції обумовлено, як уже сказано,
необхідністю дискретизації підінтегральних виразів, які є
функціями координат. Дискретизацію моделей можна
представити як процес проектування складних моделей на
обрану апроксимаційну конструкцію. В межах кроку
дискретизації, як правило, приймають, що ці функції є
сталими. Таке наближення є найбільш простим і достатньо
точним при малому кроці дискретизації. Так область
геологічного розрізу розбивається на щільну сукупність
маленьких елементарних тіл стандартної форми. На відміну
від геологічних схем тут кількість елементарних тіл має бути
великою, або дуже великою, до сотень тисяч і більше.
Прості методи інтегрування (заміна інтеграла прямої
задачі сумою) приводять до неякісної апроксимації області
розрізу:
Моделі розподілу густини (намагніченості) будуть
наближені сукупністю точкових джерел-кульок (тривимірні
моделі) або горизонтальних циліндрів (двовимірні моделі) із
масою (магнітним моментом):

М(,)=(,), (2.44)

де (,) – значення густини (намагніченості) у точках (,),
визначених дискретизацією моделі;
 – крок дискретизації по вісі х;
 – крок дискретизації по вісі z, на який накладається
фізично змістовне обмеження: 0.8.

Моделі розподілу геометрії геологічних границь
(структурні моделі), у яких густина (намагніченість) товщ, як
правило, є сталою вздовж вісі z, будуть наближені сукупністю
вертикальних циліндрів (тривимірні моделі) або вертикальних