Page 104 - 106
P. 104

103


                            залежність  між  розмірами  вікна  осереднення  та  глибиною
                            залягання геологічних  утворень, аномалії від  яких необхідно
                            виділити  в  сумарному  полі  за  таким  способом,  в  більшості
                            випадків можна прийняти L  (14)h ℓ , де h ℓ  – передбачена
                            глибина залягання пошукових об’єктів.

                                  Перерахунок  магнітних  аномалій  у  верхній  півпростір
                            пропонується  виконувати  за  способом  Логачова  А.А.
                            Припускається,  що  поле  зумовлене  не  реальним  розрізом,  а
                            фіктивними  магнітними  масами,  які  розташовані  вздовж
                            профілю  спостережень.  За  такими  умовами  по  профілю
                            спостережень  кожна  точка x 0   розташована  безпосередньо  на
                            поверхні  фіктивного  намагніченого  тіла.  Для  намагніченості
                            вертикального спрямування спостережене поле Z або T можна
                            пов’язати з поверхневою густиною фіктивних магнітних мас 
                            за формулою:

                                         Z a  x (  0 )   2  x ( J   0  )   2  x (    0  ).      (3.37)

                                  Звідки поверхнева густина:

                                                            x ( Z  )
                                                 x(  0 )    0  .                    (3.38)
                                                           2 

                                  Приймають,  що  в  межах  кроку  спостережень  x
                            поверхня є горизонтальною площиною, а густина  є сталою.
                            Для такої моделі поле в точці P на висоті h, зумовлене одним
                            відрізком x (рисунок 3.4), визначається:

                                                                 1
                                         Z h   ) P (    2  x (    0 )         x ( Z  0  ) ,     (3.39)
                                                                 
   99   100   101   102   103   104   105   106   107   108   109