Page 7 - 94
P. 7

ліхтарів і забезпечуючи їх горіння протягом 2500 годин на рік.
                            Термін  привілею  встановлюється  на  39  років,  після  чого  за-
                            вод,  труби  і  всі  апарати  мали  бути  передані  безкоштовно   у
                            власність міста.
                                   У  1887  р.  протяжність  міських  газопроводів  досягла  76
                            верст,  загальна кількість ліхтарів на вулицях Одеси складала
                            2133, а в громадських будинках, торгових закладах, готелях,
                            ресторанах та житлових будинках - 20586. Світильний газ ви-
                            користовувався  також  як  паливо  для  двигунів  внутрішнього
                            згоряння. Якщо в 1887 р. їх було одиниці загальною потужні-
                            стю 30 кВт, то через 10 років  їх стало 50 загальною потужніс-
                            тю 96 кВт. Мережа газопроводів споруджувалась з чавунних
                            труб  з  розтрубами,  герметичність  стикових  з'єднань  досяга-
                            лась ущільненням просмоленим шнуром і заливкою розплав-
                            леного  свинцю.  Трубопровід  випробовувався  на  герметич-
                            ність тиском у 6 атмосфер. Ріст споживання газу вимагав збі-
                            льшення потужностей газового заводу, який працював на ан-
                            глійському  висококалорійному  вугіллі.  На  кінець  минулого
                            століття на заводі діяло 20 печей. З початком першої світової
                            війни виникли серйозні проблеми в роботі газового заводу, у
                            1918 році він зупинився і знову був пущений після реконстру-
                            кції у 1932 р. У 1936 р. після введення в експлуатацію другого
                                                                                            3
                            блоку камерних печей потужність заводу досягла 18 млн. м
                            на рік. Завод продовжував працювати до 1964 року, коли до
                            Одеси прийшов природний газ з Шебелинського газоконден-
                            сатного родовища.
                                   Одне із найстаріших в Україні і харківське міське газове
                            господарство. Історія його розвитку розпочинається 23 груд-
                            ня  1871  року,  коли  штучний  газ  вперше  почав  застосовува-
                            тись для освітлення вулиць, для чого був побудований неве-
                            ликий  газовий  завод.  Пізніше  газ  став  використовуватись  і
                            для побутових потреб. Але потужність заводу не забезпечува-
                            ла зростаючих потреб міста в газі. І тільки з пуском дослідно-
                            го коксохімічного заводу у 1938 році було покладено початок
                            плановому  розвитку  газопостачання  міста.  На  початок  1941
                            року в Харкові нараховувалось близько 50 км газових мереж,
                            до яких було підключено 7 тис. квартир, кілька промислових
                            підприємств,  100  комунально-побутових  об'єктів.  Спожива-
                                                                      3
                            чам в середньому подавалось 24 тис.  м  газу на добу. Під час
   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12