Page 59 - 87
P. 59

58
                              3) Піпетки - 3шт.;
                              4) Колоїдний розчин фільтрату бурового розчину;
                              5) Водний розчин калій хлориду (1 моль/л);
                              6) Водний розчин кальцій хлориду (1 моль/л);
                              7) Водний розчин алюміній хлориду (1 моль/л).

                                                   12.3 Теоретична частина

                     Коагулююча  здатність  електроліта  характеризується  порогом  коагуляції,
               тобто  мінімальною  концентрацією  електроліту  в  колоїдному  розчині,  що
               викликає  його  коагуляцію.  Поріг  коагуляції  залежить  від  валентності
               коагулюючого йона. Ця залежність виражається правилом значності  (правило

               Шульце-Гарді). Більш строгий, теоретично обгрунтований зв'язок між порогом
               коагуляції    і валентністю йона виражає правило Дерягіна-Ландау:
                                                             3 (к Т) 5
                                                       =С             ,
                                                               2  6  6
                                                             А  е  z
                     де  С - константа, що слабо залежить від співвідношення валентності
                               катіона і аніона електроліта;
                               - діелектрична проникність розчину;

                               - енергія теплового руху частинки;
                              А  - стала Ван-дер-Ваальсових сил притягання;
                              е  - заряд електрона;
                              z  - валентність коагулюючого йона.
                     Правило  Дерягіна-Ландау,  виведене  авторами  на  основі  уявлень  фізичної
               теорії  коагуляції,  дозволяє  визначити  значення  порога  швидкої  коагуляції, що
               відповідає  зникненню  енергетичного  бар'єра  на  кривій  загальної  взаємодії
               колоїдних частинок залежно від відстані між ними.
                     Розраховані  за  цим  правилом  значення  порога  коагуляції  не  завжди
               співпадають з експериментальними значеннями внаслідок того, що коагулююча
               дія йонів залежить не тільки від валентності, але і від специфічної адсорбції, що
               не враховується наведеним вище рівнянням.

                                             12.4 Методика виконання роботи

                     Для кожного електроліта визначають пороги коагуляції.

                     Для  визначення  порогу  коагуляції  готують  послідовним  розбавленням
               розчини електролітів концентрації:
                                      -3
                                            -4
                                -2
                                                  -5
                          -1
                     1; 10 ; 10 ; 10 ; 10 ; 10 моль/л.
                     Розчини  готують  наступним  чином.  В  першу  пробірку  з  бюретки
                                     3
               набирають  10  см   вихідного  розчину  (1  моль/л)  відповідного  електроліту.  Із
                                                               3
               цього розчину піпеткою відбирають 1см  розчину і переносять в другу пробірку,
                                          3
               куди  наливають  9см води  з  бюретки.  Потім,  перемішавши  вміст  другої
                                                                                  3
               пробірки,  переносять  з  другої  пробірки  піпеткою  1см   розчину  в  третю,  куди
   54   55   56   57   58   59   60   61   62   63   64