Page 43 - 78

S- помилки в роботі; Р- продуктивність праці.
Рисунок 2.5 - Фази працездатності людини

Виділяють 4 фази працездатності людини:
пристосування до праці, стійкої працездатності,
субкомпенсації та втоми. Тривалість цих фаз визначається
рівнем підготовки людини до роботи.
Фаза пристосування (0-t 1)- це час адаптації людини до
умов праці. Скорочення тривалості фази пристосування до
праці досягається шляхом виконання фізичних вправ,
тренування, адаптації зору, слуху та ін. Фаза стійкої
працездатності (t 1-t 2) характеризується найвищою якістю
праці. Тривалість цього періоду характеризується
інтенсивністю роботи. Фаза субкомпенсації (t 1-t 2)
розглядається як початок розвитку втоми. Якість праці ще
залишається на високому рівні, але тільки за рахунок
перенапруження відповідних функцій організму. Фаза втоми
(з моменту Із) визначається зниженням якості праці і
супроводжується зміною частоти пульсу, дихання, чутливості.
Наступна фаза життєдіяльності людини- фаза відновлення
працездатності, тривалість якої може складати 3-5 хвилин, 1-2
години і навіть декілька діб.
Фази працездатності людини безпосередньо зв'язані з
ефективністю її роботи. На рис.2.6 показана найбільш типова
крива, яка характеризує зміни ефективності роботи,
визначення якої є основою для фізіологічної раціоналізації
праці.

А Б

Ефективність роботи В

Рисунок 2.6 – Крива ефективності роботи:
А – період втягування у роботу, Б - період високої
працездатності, В – період втоми.
Період втягування у роботу, який може тривати годину і
більше, відзначається поступовим підвищенням