Page 18 - 6901

сучасної туристичної індустрії. Аналіз джерел дає підстави
стверджувати, що туристичний рух в Україні не припинявся
навіть у періоди соціальних катаклізмів і лихоліть. Йому
завжди був властивий поступальний розвиток, соціальна
спрямованість, пошук нових форм і видів діяльності.
Головна особливість спортивного туризму полягає в
тому, що він, на відміну від більшості інших видів туризму і
спорту, не потребує відносно великих матеріальних видатків,
оскільки, по-перше, розвивається в наявному навколишньому
природному середовищі і не вимагає значних
капіталовкладень для підготовки та проведення туристсько-
спортивних масових заходів та зведення спеціальних споруд
для їх проведення, по-друге, матеріально-технічне та
організаційне забезпечення зазначених заходів значною мірою
здійснюється силами та засобами самих туристів, по-третє,
вже склалася і діє громадська система підготовки та
підвищення кадрів, яка з мінімальними видатками з боку
держави може і надалі ефективно функціонувати.
Однак на сьогодні, незважаючи на наявні потенційно
великі можливості, свою соціальну й економічну значущість,
спортивний туризм в Україні розвинутий недостатньо.
Труднощі, з яким зіткнувся у своєму розвитку спортивний
туризм, передусім, пов’язані з економічними проблемами
розвитку суспільства, а також з майже повною відсутністю
державної та громадської підтримки цього виду спорту,
недосконалістю, а в окремих випадках і відсутністю сучасної
нормативно-правової, методичної та інформаційної бази, яка б
враховувала його реалії, а також внутрішніми
організаційними проблемами в самому туристсько-
спортивному русі, що накопичилися за останні роки.
Усі нормативно-правові акти в галузі туризму (у тому
числі і спортивного) можна поділити на дві групи:
– міжнародні акти, ратифіковані Україною, що, згідно з
Конституцією, є частиною національного законодавства й
повинні виконуватися всіма громадянами України.

18