Page 15 - 6901

Туристами вважають осіб, які тимчасово й добровільно
змінили місце проживання на термін більше ніж 24 години з
будь-якою метою, крім діяльності, що оплачується в місці
тимчасового проживання.
Залежно від мети, туризм може бути культурно-
освітнім, оздоровчо-лікувальним, релігійним та
спортивним.
Так, спортивний туризм має за мету спортивне
удосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає
удосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок,
фізичної підготовленості, необхідних для безпечного
пересування людини місцевістю. Для реалізації спортивної
мети здійснюють подорожі, насичені природними
перешкодами, що дає змогу класифікувати їх як спортивні
походи. За участь у спортивних походах можуть
присуджуватися спортивні розряди і звання.
Спортивний туризм на сучасному етапі розвивається
двома напрямами: маршрутний туризм (проходження
маршрутів туристськоспортивних походів) та змагальний
туризм (підготовка та участь у змаганнях із техніки
спортивного туризму). В історії розвитку спортивного
туризму в Україні ці два напрямки завжди були
нероздільними. Але якщо походи були основною формою
туристсько-спортивної діяльності і давно запроваджені у
спортивну класифікацію (уперше 1949 року), то туристські
змагання і зльоти мали характер допоміжний, другорядний.
Нерідко вони використовувалися для перевірки готовності
туристських груп перед виходом на категорійні маршрути.
Характерні ознаки спортивного туризму:
1. Спортивний туризм є соціальним (за рівнем
доступності й соціальної значущості), самодіяльним (залежно
від організаційних основ), активним (за фізичним
навантаженням) і, як правило, груповим (за складом
учасників).
2. Мотиви занять спортивним туризмом різноманітні й
залежать від особистості, але найчастіше це спортивне
вдосконалення, оздоровлення, пізнання навколишнього
15