Page 22 - 6893

тому), давні -, що сповзали в плин історичного часу, тобто менш
ніж 3- 5 тис. років тому, і древні - вилучені від нас геологічно
тривалими відрізками часу становить гостру небезпеку.
За швидкістю зміщення схилові процеси підрозділяються на
три категорії: повільні, зі середньою швидкістю й швидкі. Повільні
іноді називають водоченіями; швидкість сповзання не перевищює
декількох сантиметрів у рік. Небезпека цих зміщень полягає в тім,
що вони можуть поступово перейти в швидкі, що й відбувається з
багатьма великими зсувами. Зміщення зі середньою швидкістю –
метри в годину або метри у добу. Швидкість швидких зсувів
складає декілько десятків километрів у годину. Такі зсуви можуть
стати причиною катастроф з багатьма людськими жертвами.
Зсувна ділянка складається з зони відриву й фронтальної
зони. (акумуляції). В зоні відриву буває розрізняють осовну
трещину відриву й площину ковзання, по якій тіло зсуву
відокремилося від підстеляючої породи. За механізмом зсувного
процесу вирізняють зрушення, видавлювання, гідравлічний винос.
Зсуви розрізняють за глибиною залягання поверхні ковзання:
поверхневі (до 1 м), мілкі (до 5 м), глибокі (більш ніж 20 м). За
потужністю утягнутій в процес маси гірських порід зсуви
розподіляють на мілкі, великі й дуже великі.
За генетичними комплексами порід, які є головним
деформувальним горизонтом вирізняють наступні групи зсувів:
1) зсуви (пластичного типу), що розвинуті в
делювіальних відкладах. За механізмом вони виявляються у вигляді
в’язкопластичних деформацій. Для таких зсувів у їхньому
природно-історичному розвитку виявлена п’ятирічна ритмічність
незначної катастрофічної активізації, а для значної кількості –
переважно дев’яти та одинадцятирічна. Механізм утворення таких
зсувів контролюють переважно морфологічні знижених ділянок
рельєфу, у межах яких нагромаджується відповідний об’єм
22