Page 56 - 6891

Модель – матеріальна або уявна категорія, між
властивостями якої й властивостями геологічного процесу, явища
або утвори є наближена подібність істотних і узагальнених
характеристик, що допускають трансформацію властивостей моделі
на об’єкт. Усі методи моделюван-ня розділені на дві групи:
матеріальні (фізичні) і уявні [3, 7, 10].
У матеріальнім моделюванні процес або явище відтворюється
на матеріальних об’єктах, знайдених у природі (натурне
моделювання), або на спеціально виготовлених лабораторних
моделях. У класичному виді натурне моделювання є метод так
званих «природних аналогів», який нерідко називають порівняльно-
геологічним методом.
Природні аналоги – натурні моделі, є природними
комплексами, особливість і поведінка яких у часі досить вивчені
для того, щоб можна було встановити їхню аналогію (подібність) з
іншими природними комплексами. У натурних моделях, якщо
тільки доведена їхня подіб ність об’єкту прогнозу, відтворюються в
неспотвореному виді геологічні процеси і явища, дія яких
очікується на об’єкті прогнозу. У той же час натурні моделі є
погано керованими моделями, хоча слабість впливу компенсується
більшою різноманітністю моделей.
У лабораторнім моделюванні моделі можуть конструюватися
як зі спеціально підібраних матеріалів-еквівалентів, так і однакових
з оригі-налом порід. Прикладом останньої є лабораторні
дослідження фізико-механічних властивостей порід.
Використання всіх матеріальних (фізичних) моделей
вимагає доказу їх наближеного або часткової подоби оригіналів. Ці
докази зводяться до порівняння так званих «критеріїв подоби» (у
подібних фізичних об’єктів критерії подоби повинні бути
однаковими).
Серед уявних моделей виділяються математичні й
символічні. У математичних моделях – формулах, алгоритмах
відношення частин становить основний зміст кожної формули; у
символічних – картах, колонках, розрізах – зберігаються ті ж
взаємини між таксономічними одиницями – знаками, що
відображають (що зображують) ті або інші геологічні утворення та
їх властивості, їх прототипами в природі.

56