Page 9 - 6890
P. 9

За  генетичними  комплексами  порід,  які  є  головним
                            деформувальним горизонтом вирізняють наступні групи зсувів:
                                   1)     зсуви   (пластичного    типу),   що   розвинуті   в
                            делювіальних відкладах. За механізмом вони виявляються у вигляді
                            в’язкопластичних  деформацій.  Для  таких  зсувів  у  їхньому
                            природно-історичному  розвитку  виявлена  п’ятирічна  ритмічність
                            незначної  катастрофічної  активізації,  а  для  значної  кількості  –
                            переважно дев’яти та одинадцятирічна. Механізм утворення таких
                            зсувів  контролюють  переважно  морфологічні  знижених  ділянок
                            рельєфу,  у  межах  яких  нагромаджується  відповідний  об’єм
                            делювіальних  відкладів.  У  цьому  випадку  на  контакті  корінних
                            порід  або  їхньої  кори  вивітрювання  та  делювіальних  відкладів
                            формується  водоносний  горизонт,  який  є  важливим  чинником
                            активізації зсувного процесу. Активізацію зсувів пластичного типу
                            контролює (зумовлює) передусім режим зволоження порід та режим
                            функціонування  водоносного  горизонту.  У  разі  техногенних  змін
                            геологічного середовища пластичні зсуви можуть  стати причиною
                            активізації складних структурно-пластичних зсувів.
                                   2)     зсуви    структурні,  контрольовані  відповідними
                            структурно-тектонічними  умовами,  а  також  межами  поширення
                            відповідних  літолого-стратиграфічних  комплексів.  Досягають
                                                              3
                            велетенських об’ємів (до 100 млн.м ).
                                   3)     структурно-пластичні  зсуви,  розвинуті,  зазвичай  у
                            межах  схилів,  верхня  частина  яких  складена  пісковиками  з
                            високими фізико-механічними показниками, а нижня – відкладами
                            глинистого  флішу,  який  має  низку  досить  слабких  фізико-
                            механічних  показників.  Тому  такі  зсуви  характеризуються
                            зміщенням  верхньої  частини  у  вигляді  структурних  зміщень,  а
                            нижньої – у вигляді пластичних.
                                   Типи й підтипи схилових процесів по механізму зсуву порід
                            визначаються за табл.1.1.
                                   Під  інженерним  ризиком  території  в  аспекті  оцінювання
                            загрози  катастрофічного  прояву  зсувів  розуміють  розраховану
                            ймовірність їхньої активізації під дією природних або техногенно-
                            природних чинників.
                                   Ймовірність  виникнення  зсуву  пропонується  визначати,  як
                            добуток ймовірностей діючих на нього чинників. В діапазоні зміни

                                                            9
   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14