Page 7 - 6890
P. 7

збігається з напрямком ухилу поверхні. Водотривкий горизонт при
                            цьому служить поверхнею ковзання, по якій більш-менш   значний
                            блок породи зсковзує долілиць по схилі. Нестійкості схилу сприяє й
                            підвищення обводненості ґрунтів, наявність пухких відкладень або
                            гірських  порід.  Вода  заповнює  пори  й  порушує  зчеплення  між
                            частками  ґрунту.  Міжпластові  води  можуть  діяти  подібно
                            змащенню й полегшувати ковзання. Зв’язність гірських порід може
                            бути  порушена  при  замерзанні,  і  в  процесі  вивітрювання.  На
                            виникнення зсувів найбільший вплив мають дощові опади й струси.
                            При  сильних  землетрусах  зсуви  виникають  завжди.  Що  ж
                            стосується  дощових  опадів,  те  це  залежить  від  багатьох  умов.
                            Наприклад, в Альпах як  критична межа прийнята кількість опадів
                            вище  2500  мм.  Випадання  такої  кількості  опадів  у  короткий
                            проміжок  часу  становить  гостру  небезпеку.  У  результаті
                            багаторічних   спостережень    за   проявом   зсувних    процесів
                            встановлено, що масовий прояв зсувів спостерігається у багатоводні
                            роки й при максимальному положенні рівня ґрунтових вод. Високе
                            стояння  ґрунтових  вод  щодо  поверхні  ковзання  зсуву  і  його
                            підняття по 30 - 40 см у добу протягом  6 - 7 діб є гідрогеологічною
                            ознакою  зсувної  небезпеки  даного  схилу.  Властивості  ґрунтів
                            покривних  утворень  -  це  основний  фактор  утворення  й  розвитку
                            зсуву. Наявність у складі ґрунтів покривних утворень більше 50%
                            глинистої фракції й вологість ґрунту більше 26% служить ознакою
                            активізації зсувів.
                                   Серед зсувних явищ можна визначити наступні види:
                            1. Сповзання блоків породи (блокові або структурні).
                            2.  Сповзання  чохла  пухких  відкладів  (одноразове  й  швидке)  по
                            поверхні скельної або мерзлої -зсуви-спливи.
                            3. Сповзання дрібних блоків - опливання, що охоплює весь схил або
                            його значну частину.
                            4. Вівсідання схилів, зсув блоків скельних або напівскельних порід.
                                   Відповідно до  цього, можна розглядати зсувні схили, схили
                            оповзання  чохла  пухких  відкладів  (схили  зсувів-  спливів),  схили
                            опливання й схили отседання.
                                   Структурні  зсуви  розділяються  по  різних  ознаках.  А.П.
                            Павлов  ще  в  минулому  сторіччі  розділяв  зсуви  на  детрузивні  й
                            деляпсівні.  Перші  зсуви  "штовхають"  перед  своїм  нижнім  кінцем

                                                            7
   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12