Page 45 - 6875
P. 45

З 1 січня 1999 р. у межах Європейського Союзу створюється економічний і валютний
               союз, запроваджується єдина валюта — євро. З 1 липня 2002 р. німецька марка остаточно
               припинила своє існування, поступившись євро і в готівковому обігу.

                             7.2. Національна система регулювання грошово-кредитних відносин
                      До світової економічної кризи 1929-1933 pp. кредитна система Німеччини в цілому не
               регулювалася  законодавством.  Перший  закон  про  кредитну  систему,  прийнятий  1935  p.,
               згодом багаторазово доповнювався різними постановами, що зробило його в правовому сенсі
               дуже нечітким. Новий закон про кредитну систему було прийнято лише 1961 р.
                      З  1945  р.  нагляд  за  кредитними  установами  здійснювався  міністерствами  земель.
               Централізований нагляд за кредитною системою передавався Федеральному  бюро нагляду.
               Уряду надавалося право на закриття банків і бірж у разі банківської кризи.
                      Німецький  федеральний  банк  («Бундесбанк»)  є  спадкоємцем  «Рейхсбанку»,
               створеного в 1875 р. Після закінчення Другої світової війни діяльність «Рейхсбанку» і його
               філій  в  радянській  зоні  була  повністю  припинена.  У  західних  зонах  Німеччини  виникли
               центральні банки на базі збережених відділень «Рейхсбанку». Їхня діяльність координувався
               Банком німецьких земель (БНЗ), створеним окупаційною владою західних країн.
                      У  1957  p.,  відповідно  до  закону  про  створення  Німецького  федерального  банку,
               об'єднано  центральні  банки  Банку  німецьких  земель.  При  створенні  Німецького
               федерального банку принцип централізації був застосований не повністю. Центральні банки
               земель й досі мають певну організаційну самостійність.
                       Німецький федеральний банк виконує такі завдання:
                      -  управляє валютними резервами національної економіки;
                      - здійснює емісію банкнот;
                      - контролює надання коштів кредитним установам;
                      - визначає напрями фінансової політики держави;
                      - здійснює розрахунково-касове обслуговування уряду.
                      До  керівних  органів  Німецького  федерального  банку  належать:  Рада  центральних
               банків земель, Рада директорів, Правління центральних банків земель.

                                                       Рада директорів


                                            Правління центральних банків земель



                                                 Центральні банки земель (9)


                                      Філії і представництва центральних банків земель

                                Рис. 7.1 - Організаційна структура Німецького федерального банку.

                      Рада центральних банків земель — головний орган Німецького федерального банку,
               до  неї  входять:  президент  і  віце-президент,  інші  члени  Ради  директорів  і  Правління
               центральних банків земель. До компетенції ради входить:
                       - визначення грошово-кредитної політики;
                      -  розробка  загальних  директив  для  ведення  діяльності  й  адміністративного
               керівництва;
                      -  розмежування  сфери  впливу  Ради  директорів  і  Правління  центральних  банків
               земель;
                      - координація діяльності Ради директорів і Правління центральних банків земель.
                      Рада директорів —  центральний виконавчий орган Німецького федерального банку,
               що  відповідає  за  виконання  рішень  Ради  центральних  банків  земель.  Рада  директорів

                                                              44
   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50