Page 44 - 6875
P. 44
Питання до розгляду:
7.1. Еволюція грошової системи
7.2. Національна система регулювання грошово-кредитних відносин
7.3. Структура кредитної системи
7.1. Еволюція грошової системи
До 70-х років XIX ст. Німеччина не мала єдиної грошової системи. Водночас на
території, що належала Німеччині, знаходилася двадцять одна держава і використовувалося
сім різних грошових систем. Усі ці системи (за винятком бременської — золотий талер)
ґрунтувалися на срібному монометалізмі. Поряд із монетами в обігу перебували паперові
гроші країн, що входили до Німеччини, й банкноти 33-х емісійних банків. Після об'єднання
Німеччини у 1873 р. було введено єдину валюту — золоту марку — й випущено в обіг
монети по 5, 10 і 20 марок, що означало перехід до золотого монометалізму.
Для фінансування воєнних дій Німеччині були потрібні кошти. Золото поступово
вилучається з обігу, а законом 1914 р. офіційно заборонено обмін банкнот на золото.
Одночасно «Рейхсбанк» дістав право прирівнювати банкноти до золота.
Упродовж Першої світової війни і після неї активно використовувалася паперово-
грошова емісія, що викликало небувалу гіперінфляцію в країні — восени 1923 р. обсяг
паперових грошей в обігу досяг 496 квінтильйонів марок, а рейхсмарка знецінилася в 1,6
трлн. разів (порівняно з довоєнним рівнем).
Перша світова війна змінила позиції країн-кредиторів і країн-боржників на
міжнародній фінансовій арені. Німеччина втратила майже 90% своїх іноземних інвестицій.
Наслідки війни призвели до нової форми міжнародної заборгованості — державних боргів,
які виникай у переможеної країни.
США, Велика Британія і Франція прагнули обкласти Німеччину такою сумою
репарацій, яка перевищила б їхні урядові борги. Так виникла первинна сума репарацій — 31
млрд. доларів США.
1924 р. у Німеччині запроваджено золотодевізний стандарт, який протримався до 1931
р. Світова економічна криза 1929-1933 pp. викликала відплив іноземних капіталів із
Німеччини та крах золотодевізного стандарту.
До початку Другої світової війни Німеччина витратила майже весь золотий запас, а за
воєнні роки готівкова маса в обігу збільшилася майже в сім разів, що призвело до нового
сплеску інфляції.
Поразка у Другій світовій війні завдала нищівного удару економіці країни. Після
війни територію Німеччини, як і Берлін, було розділено на чотири окупаційні зони. В 1948 р.
проведено сепаратну грошову реформу. В обіг випущені нові марки, що обмінювалися у
співвідношенні 10:1. Так само обмінювалися і внески в кредитних інститутах. Рахунки
спочатку було заблоковано, а потім 70% суми блокованих рахунків — анульовано.
Одночасно були скасовані обмеження росту цін на значну кількість предметів широкого
вжитку й інвестиційних товарів.
У травні 1949 p., після прийняття Конституції, яка узаконила утворення ФРН, у країні
відповідно до вимог Бреттон-Вудської системи встановлено курс марки, зафіксований до
долара США (3,33 марки за 1 долар США).
У 1953 р. ФРН вступила в Міжнародний валютний фонд (МВФ), де був зафіксований
золотий вміст марки в 0,211588 г чистого золота. Однак золоте забезпечення та обмін
банкнот на золото не передбачалися.
У 50-ті й першій половині 60-х pp. XX ст. марка ФРН була однією з найстабільніших
валют світу, платіжний баланс зводився з активним сальдо, золотовалютні резерви значно
збільшилися. Грошово-кредитна і фінансова політика держави орієнтувалася на стабілізацію
грошового обігу, збалансування державного бюджету і вирівнювання платіжного балансу.
Після об'єднання двох німецьких держав у 1990 р. марки НДР були анульовані і в
обігу залишилися марки ФРН.
43