Page 29 - 6869
P. 29

Підзолисті  грунти  формуються  у  лісах,  в  умовах
                            достатньої кількості опадів, які просочуються глибоко вниз та
                            інтенсивно  вилуговують  верхні  горизонти.  Із  горизонту  А  в
                            горизонт  В  виносяться  колоїдні  розчини  гідратів  Al  та  Fe,
                            залишається  тільки  кварц,  гумусу  майже  немає.  Через  те  в
                            елювіальному  горизонті  під  мало  потужними  лісовою
                            підстилкою  і  перегнійно-акумулятивним  горизонтом  (А 1)
                            формується світло забарвлений, бідний на поживні речовини
                            неродючий  підзолистий  горизонт  (А 2)  товщиною  0,1-0,25  м
                            (рис. 5.1). У горизонті В відбувається коагуляція гідратів Fe та
                            Al,  що  призводить  до  цементації  та  забарвлення  в  бурі
                            кольори на глибину 0,9 м.
                                  Чорноземні  грунти  розвиваються  у  зоні  трав’янистих
                            степів, де кількість опадів приблизно рівна до випаровування
                            вологи. Відбувається просочування вологи на глибину 1-2 м, а
                            потім  влітку  –  висихання.  Виносяться  в  ілювіальний  (В)
                            горизонт тільки легкорозчинні хлориди, сульфіди, карбонати,
                            а  оксиди  Fe,  Al  та  Si  залишаються.  Гумус  у  нейтральному
                            середовищі  коагулює,  стає  нерухомим  і  накопичується  у
                            грунті,  складаючи  інколи  до  25%  від  об’єму,  що  забезпечує
                            родючість  чорноземних  грунтів,  досягаючих  потужності  1-
                            1,4  м  (рис.  5.2).  На  південь  від  степової  зони  ближче  до
                            пустелі, де рослинності та опадів стає все менше, зменшується
                            і  кількість  гумусу;  процеси  ґрунтоутворення  зменшуються,
                            забарвлення  грунтів  стає  світлішим.  Чорноземні  грунти
                            змінюються поступово каштановими (0,7 м), бурими (05-0,6 м)
                            та сіроземними (0,2-0,3 м).
                                  Гідроморфні      грунти      розвиваються      в    умовах
                            перезволоження в результаті неглибокого залягання грунтових
                            вод,  коли  просочування  вниз  і  промивання  атмосферними
                            опадами  виключається.  У  цьому  випадку  можлива  зворотна
                            міграція вологи по капілярах вверх у засушливий період року.
                            Горизонти А і В виділити проблематично.
                                  У засушливих степах і пустелях, де води мінералізовані,
                            при  випаровуванні  у  цих  умовах  формуються  солончаки
                            збагачені  гіпсом,  глауберовою,  частіше  натрієвою  солями
                            (NaCl).
                                  На  північ  від  підзолистих  грунтів  у  зоні  тундри  також
                            відбувається  заміщення  елювіальних  грунтів  гігроморфними.
                            Зустрічаються  вони  також  і  в  зоні  тайги  окремими  плямами













                                                            28
   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34