Page 27 - 6869

вологого клімату волога, що фільтрується у великій кількості в
грунт, здійснює інтенсивний промив і винесення гумусу і
розчинених речовин в нижні горизонти грунту. У сухому
кліматі при недостатній вологості промиву практично немає,
розчинення незначне. У залежності від складу рослинності
утворюється різний за складом гумус. Із деревної рослинності
виникає гумус, багатий фульвокислотами і відповідно у
лісовій зоні гумус більш активний, що приводить до більш
інтенсивного розкладання гірських порід і ґрунтоутворення на
них. У степовій зоні в гумусі із трав’янистої рослинності є
багато гумінових кислот, і відповідно, менша швидкість і
глибина процесів ґрунтоутворення. Обидва фактори – клімат і
рослинність, взаємозв’язані і діють разом, обумовлюючи
відповідну широтну і вертикальну зональність у розподілі
різних типів грунтів.
Основні типи грунтів. Всі грунти можна поділити на
два ряди: елювіальні (автоморфні) та гігроморфні грунти.
Елювіальні грунти формуються в умовах глибокого
залягання грунтових вод у межиріччі, де атмосферні опади,
проникаючи глибоко, забезпечують активне винесення
продуктів вивітрювання та органічного розкладання. У
профілі цих грунтів виділяється два головних генетичних
горизонти зверху вниз: 1) елювіальний, або горизонт
вимивання (А), який відрізняється переважаючим виносом
речовин у нижні горизонти. Верхня частина його виділяється
як перегнійно-акумулятивний підгоризонт (А 1), де
відбувається основний процес накопичення гумусу; 2)
ілювіальний, або горизонт вимивання (В), де відбувається
накопичення речовин, винесених з інших частин грунту.
Нижче залягає слабо змінена материнська порода або глибока
частина кори вивітрювання (С) – підгрунт. До цього ряду
відноситься більшість грунтів земної кулі. Із них найбільш
важливими є підзолисті грунти, які поширені у лісовій зоні
помірного клімату та горноземні грунти степової зони
помірного поясу.

26