Page 53 - 6846

мінімально потрібну, то це викликає надмірні витрати матеріалу, часу й коштів

на обробку заготівки. Якщо ж припуск менший за потрібний, то неможливо

отримати задану на кресленні деталі точність і якість поверхні. Припуск

визначають як різницю між розміром заготовки і задають на сторону.

Односторонній припуск рівний

Zo  Н  Н , (8.1)
Н з
де Н – розмір заготівки;
з

Н – розмір деталі.

Такий припуск є несиметричний. Наприклад, з двох паралельних площин

(таке буває в корпусних деталях) обробляється одна.

Симетричні припуски задають на поверхні обертання, а також на плоскі

або фасонні поверхні, які мають оброблятись від одної бази

2 Zo  D D ; Zo 2 В  В . (8.2)
D з В з
Припуски класифікують як загальні (або сумарні), які видаляють

впродовж усього процесу обробки даної поверхні, і проміжні (або операційні) –

їх видаляють під час виконання однієї операції (переходу). Проміжний припуск

дорівнює різниці розмірів, отриманих на попередній і даній операції.

Додатково припуски класифікують як номінальні та граничні – найбільші

і найменші. Найменший припуск – це різниця між відповідними найменшими

допустимими розмірами (для валів) або різниця між найбільшими допустимими

розмірами (для отворів). Для найбільших припусків співвідношення обернені.

Схеми розміщення припусків і допусків приведені на рис.8.1-8.3.

У схемах прийнято, що кожну поверхню обробляють за два переходи

(переходи).

52