Page 7 - 6840

адрес організму, а ніша – його "професія", що вказує на функцію в
угрупуванні чи екосистемі, в природі.
Е.Піанка (1981) під екологічною нішею розуміє загальну суму
адаптацій організму до певного середовища. Вона виражає

здатність організму освоювати і використовувати своє середовище.
Всю сукупність оптимальних умов, за яких організм може
існувати і відтворювати себе, Хатчинсон назвав фундаментальною

нішею. Це гіпотетична, уявна ніша, в якій організм не стикається з
конкурентами і хижаками, і в якій фізичне середовище оптимальне.
На противагу їй фактичний діапазон умов існування організму
називається реалізованою нішею. Вона менша від фундаментальної

або рівна з нею і враховує різні лімітуючі фактори (конкуренцію,
хижацтво). Фундаментальну нішу іноді називають
преконкурентною, або потенціальною (virtual) нішею, а реалізовану

– постконкурентною, або фактичною нішею.
Кожній популяції властива своя екологічна ніша, що виражає
діапазон умов, за яких живе та відтворює себе популяція. Тому

екологічна ніша - це не фізичний простір, а сукупність абіотичних і
біотичних факторів, за яких може існувати та чи інша популяція.
Оскільки для рослин і тварин потрібні різні життєвонеобхідні

екологічні фактори і в різних дозах, то екологічна ніша є
багатовимірним простором факторів. Розрахунок багатовимірної
ніші вимагає великої кількості даних, які в природних умовах,
враховуючи їх взаємозалежність, отримати важко. Тому в екології

використовують часткові ніші стосовно якогось певного фактору.
Виділяють трофічні, едафічні, гідрологічні та інші види ніш.
Спеціалізація ніш дозволяє різним видам сумісно існувати на одній

обмеженій території. Екологічні ніші до того чи іншого фактора
середовища у одних організмів (стенобіонтів) дуже вузькі, у
еврибіонтів – широкі. Так, вільха чорна вимагає родючих і вологих
ґрунтів, тому зустрічається в заплавах річок. Ширшою є екологічна

ніша щодо родючості ґрунту і вологості у сосни звичайної, верби,
тополі.
Однак, екологічна ніша є також своєрідною для конкретних

організмів. Особливо чітко це виражено у різновікових особин
рослин. Кожна рослина для нормального розвитку вимагає певного
простору, величина якого залежить від життєвої форми, виду, віку

рослини і умов середовища (сприятливі, несприятливі). Наприклад,
2
сосна у віці 50 років у фінських лісах вимагає близько 2 м , у 150

7