Page 15 - 6840
P. 15

Просторова  структура  популяції  –  це  такий  характер
                  розміщення  її  особин,  який  забезпечує  найраціональніше
                  використання території, зайнятої нею.
                        Територією  називають  площу,  яку  займає  одна  особина,  або

                  велике  їх  число  і  яка  охороняється  цими  особинами  від  інших
                  членів того ж, або іншого виду. Цілісність території визначається
                  не  тільки  її  простором,  а  й  наявністю  їжі,  сховищ,  місць  для

                  спорудження  гнізда.  Тут  тварина  повинна  мати  умови  для
                  харчування, вирощування потомства без втручання інших особин.
                  Розміри території залежать від величини особин виду та способу їх
                  життя. У тварин територіальна прив’язаність значно менша, ніж у

                  рослин.  Особливо  це  стосується  рослиноїдних  тварин,  які  мають
                  більший доступ до кормів. У хижаків така прив’язаність сильніша,
                  в  зв’язку  з  особливостями  харчування.  Територія  поширення

                  популяції рослин зумовлена їхнім прикріпленим способом життя. Її
                  називають екологічним полем.
                        Найоптимальніше  використовують  екологічні  особливості

                  території  зелені  рослини.  У  рослинних  популяціях  розрізняють
                  горизонтальну і вертикальну структуру.
                        Просторова  горизонтальна  структура  популяції  рослин

                  визначається поодиноким їх розміщенням на території або групами,
                  біологічними           особливостями             виду       і     характером           умов
                  місцезростання.  Скупчення  особин  одного  виду  називається
                  парцелами.  Вони  дають  можливість  краще  пристосуватися  до

                  несприятливих  умов  та  міжвидової  конкуренції.  Прикладом  може
                  бути горизонтальна структура берези, липи, граба та трав’янистих
                  рослин: яглиці, копитняку, плюща у грабово-буковому лісі.

                        Вертикальна  структура  спостерігається  в  багатовікових
                  лісонасадженнях,  де  різновидові  рослини  розміщені  ярусами.
                  Перший ярус  утворюють популяції дерев-едифікаторів, у другому
                  дерев-субедифікаторів,  інші  –  в  третьому  і  четвертому  ярусах.

                  Чагарники утворюють відповідно чагарниковий, а трави – нижній
                  трав’яний ярус.
                        Шляхом  характеру  розміщення  особин  популяція  вирішує

                  можливість  розширення  за  рахунок  розселення  своїх  особин  на
                  території, а також заселення нових територій, які до того не були
                  зайняті, тобто шляхом інвазії. В основі розселення лежить здатність

                  рослин і тварин приживатись і давати потомство в нових для них
                  природних  біоценозах.  Такий  процес  називають  натуралізацією.

                                                                                                             15
   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20