Page 25 - 6837

може змінитися швидкість росту і дозрівання, виникнути погіршення
цвітіння, утворення плодів і насінь, змінитися процес розмноження (у
репродуктивному циклі) і в кінцевому рахунку знизитися врожайність і
продуктивність. Любий або всі ці параметри разом можна використовувати
для визначення наявності ЗР у навколишньому повітрі або ґрунті.
Фотохімічні оксиданти - речовини, для початку реакції спонтанного
утворення і взаємодії яких необхідне сонячне світло. До них відносяться:
озон, пероксіацетілнітрат (ПАН) і оксиди азоту (NO 2, NO, N 2O і т. ін.). Озон
попадає в рослини через устячка в процесі звичайного газообміну між
рослинами і навколишнім середовищем. Ушкодження добре помітні на
старих листах, головним чином, на верхній поверхні листа. Загальна ознака
ушкодження озоном – плямистість.
ПАН також проникає в листи через устячка, у результаті чого на
внутрішній стороні листів виникають водянисті плями, що потім стають
глянсовими, сріблистими чи бронзовими.
Оксиди азоту (NO x). Для сильного ушкодження рослини оксидами
азоту необхідна більш висока концентрація NO x; часто його вміст у повітрі не
досить для гострого ушкодження. Низькі концентрації NO x навіть
стимулюють ріст рослин, а їхня зелень стає більш темною.
Діоксид сірки (SO 2) попадає в рослину й окислюється до
високотоксичного сульфіту SO 3, а потім повільно в менш токсичний сульфат
SO 4. У результаті дії SO 2 на широколистові рослини їхні листки
знебарвлюються між жилками (ефект „ялинки”).
Другорядні ЗР: фториди (джерело – плавильні заводи та інші
підприємства подібного профілю), аміак (джерело – аварії на виробництві,
втрати з трубопроводів), бор (джерело – виробництво скловолокна, печей і
рефрижераторів), хлор (джерело – целюлозно-паперове виробництво, при
використанні як окислювача, аварії при транспортуванні), етилен і пропілен
(містяться у вихлопах автотранспорту, є природним рослинним гормоном, що
утворюється при ушкодженні рослин іншими ЗР), соляна кислота.
Тверді частки і важкі метали. Вони можуть осідати на рослини,
засмічувати і проникати в устячка, негативно впливати на запилення квітів,
розмір і стан листів, через вплив на рН ґрунту, впливати на склад лісових
насаджень. Найчастіше ВМ зустрічаються у виді твердих часток,
адсорбованих на інших частках, або у виді солей. З атмосфери вони осідають
на рослини чи ґрунт. Існують суперечки про те, чи поглинаються ВМ листами
рослин чи вони поглинаються коренями і відкладаються в них чи
переносяться нагору до листів і плодів. ВМ, що осідають на поверхні ґрунту,
мають тенденцію накопичуватися в її верхніх шарах. Концентрація ВМ у
ґрунті залежить від вмісту в ній глини й органічної речовини. У цілому ж ВМ
стійкі до вилуджування і розпаду. При тривалому впливі концентрація їх
збільшується і може стати токсичною.
Яким образом рослина-індикатор перетворити в рослину-монітор?

25