Page 57 - 6824
P. 57
де: Е0 (λ) – спектральна щільність потоку сонячного випромінювання на
верхній межі атмосфери при нормальному падінні на її поверхню залежно від
довжина хвилі λ;
Кθ с (λ, НА) – коефіцієнт пропускання атмосфери на довжині хвилі λ для кута
місця Сонця θС ;
КА (НА) – коефіцієнт передачі атмосферою сонячного випромінювання, що
відбивається від земної поверхні;
Ri j (λ) – спектрально-просторова характеристика іj-о елементарного
інформаційного каналу приладу оптичної зйомки;
λН l , λВ l – нижня й верхня межа діапазону довжин хвиль l-о спектрального
каналу приладу оптичної зйомки;
НА – товщина шару атмосфери між знімальним приладом й поверхнею, що
знімається.
У рівнянні параметри θС , λ, Е0 (λ), Кθ с (λ, НА), КА (НА), Ri j (λ) та НА
для конкретного кадру зйомки практично незмінні й майже всі відомі. Тому
яскравість окремих пікселів цифрового космічного знімку буде визначатись, в
основному, значеннями спектрального коефіцієнта відбивання βint l m видимих
поверхонь об’єктів в l-у спектральному каналі, що розташовані на елементарній
ділянці земної поверхні.
Спектральне розподілення відбивальної здатності зелені лісових дерев
деяких порід наведене на рис. 1. Перша мода відбивання – максимум відбитої
енергії поблизу довжини хвилі 0,55 мкм, яка значно ослабляється у процесі
взаємодії сонячного випромінювання з рослинністю. Друга мода відбивальної
здатності зумовлена смугою поглинання хлорофілу поблизу довжини хвилі 0,65
мкм. Третя мода максимальних значень відбивальної здатності для довжин
хвиль більше 0,7 мкм дає уяву про функціонування живої системи, так як