Page 48 - 6824

Просторова роздільна здатність - це міра найменшого кутового або

лінійного поділу двох об’єктів (звичайно виражена в радіанах або в метрах).

При цьому чим меншою є чисельна величина параметру роздільної здатності,

тим більшу роздільну здатність він позначає.

В широкому розумінні роздільна здатність зображення визначає його

здатність відображати більш дрібні деталі об’єктів. Оцінка просторової

роздільної здатності здійснюється за такими показниками, як контраст (різниця

показників яскравості об’єкту та його оточення), форма об’єкту (точність

передачі форми в зображенні), співвідношення геометричних розмірів

(збереження пропорцій), кількість об’єктів на знімку (як багато об’єктів

зафіксовано зйомкою), однорідність і детальність фону.

Спектральна роздільна здатність - це міра як дискретності одних смуг

частот, так і чутливості датчика для розрізнення градацій яскравості.

Наприклад, три датчики супутників Ландсат-1 і Ландсат-2 були чутливі в

ділянках довжин хвиль більше 0,1 мкм і могли розрізняти 128 рівнів

спектральної інтенсивності; 4-й датчик був чутливим в ділянці 0,3 мкм і міг

розрізняти 64 рівні інтенсивності. Іноді для опису чутливості датчиків, які

вимірюють енергію, що випромінюється, користуються також терміном

«теплова роздільна здатність». Просторова роздільна здатність системи

дистанційного зондування є також функцією спектральних відмінностей між

об’єктами та їх фоном, форми об’єктів і відношення системи сигнал/шум.

Для того, щоб виміряти роздільну здатність зображень, використовуються

певні підходи. Найпростішою мірою роздільної здатності є розміри найменших

об’єктів, які ще можна вирізнити на знімку. Наприклад, коли кажуть про

роздільну здатність знімку 2 м, це означає, що об’єкти такого розміру і більше

можна розрізнити на цьому зображенні. Іноді використовують так званий підхід

функції передачі модуляції (ФПМ), тобто роздільна здатність вимірюється за

тим, як знімок передає зміни просторової частоти на об’єкті.