Page 43 - 6824

середовища. Вимоги різних користувачів до оглядовості, оперативності,

роздільної здатності, періодичності, спектральних каналів інколи суттєво

відрізняються. А це вимагає наявності на орбіті одночасно багатьох супутників

ДЗЗ, які дозволяють отримувати різні типи космічних зображень. Класифікація

останніх здійснюється за певними критеріями, наприклад:

1) за спектральним діапазоном електромагнітного випромінювання, яке

використовується;

2) за типом сигналу (власне чи відбите, природне чи спрямоване від штучного

джерела випромінювання), який реєструється;

3) за способом реєстрації електромагнітних хвиль (фотографічні, сканерні,

телевізійні);

4) за розрізненням та оглядовістю.

Зупинимося детальніше на класифікації, пов’язаній зі спектральним

діапазоном електромагнітного випромінювання. В даний час у дистанційних

методах використовують відносно невелику частину спектру – від 0,380 мкм до

3 м (рис. 2.1). На зони спектру, який використовується, накладаються

обмеження, пов’язані з прозорістю атмосфери. Є кілька спектральних

інтервалів, у яких електромагнітне випромінювання майже цілком

пропускається атмосферою (це так названі вікна прозорості атмосфери).

Найбільш широке застосування в методах ДЗЗ із космосу знаходить вікно

прозорості, що відповідає оптичному діапазону (він також називається

видимим). Використання короткохвильової ділянки видимої зони спектру

ускладнено значними варіаціями пропускної здатності атмосфери на цьому

спектральному інтервалі в залежності від параметрів її стану. Тому на практиці

при ДЗЗ із космосу в оптичному діапазоні застосовують спектральний інтервал