Page 46 - 6824
P. 46
характеризує просторовий розподіл спектральної яскравості поверхні та
дорівнює відношенню яскравості даної поверхні B() до яскравості поверхні
В0(λ) з ідеальним розсіюванням з коефіцієнтом відбивання, рівним одиниці і
освітленої так само, як і дана поверхня:
r(λ) = B(λ) /B 0(λ).
За ідеальний розсіювач звичайно приймають поверхні, які рівномірно
розсіюють всі довжини хвиль спектру, наприклад, гіпсові пластинки,
пластинки, покриті барієм тощо. Схематизовані криві спектральної яскравості
основних класів природних об’єктів показані на рис. 5.2.
На відміну від оптичного в тепловому діапазоні можлива реєстрація не
тільки відбитого сонячного випромінювання, а і власного випромінювання
поверхні Землі та атмосфери.
Рис. 5.2 Схематизовані криві спектральної яскравості основних класів
