Page 67 - 6808

4-ої категорії) породах, здатних до ущільнення.
Принципова схема полягає у тому, що до верхнього
кінця бурильної колони приєднується вібратор або
віброударник, а до нижнього – буровий снаряд.
Бурильна колона разом з генератором коливань
підвішується на канаті і з допомогою лебідки подається
по мірі заглиблення свердловини. Бурильна колона при
цьому не обертається, промивка не здійснюється. Для
буріння використовується звичайна самохідна бурова
установка. Буровий снаряд складається з башмака, труби
і різьбової частини для з’єднання з бурильною колоною.
Башмак має зовнішню фаску і однаковий з трубою
зовнішній діаметр. Це пояснюється своєрідністю
взаємодії з породою. Згідно із сучасними поглядами на
процеси, які роблять можливим заглиблення
свердловини, в момент удара в трубі утворюється хвиля
стиску, яка із звуковою швидкістю рухається до вибою.
В зоні цієї хвилі діаметр труби збільшується і діє на
стінку свердловини. Величина цього збільшення
мікроскопічна, але зусилля досягають дуже великих
значень і викликають більш компактне розташування
породоутворюючих частинок, ліквідацію пор і
витіснення вільної води в контактному шарі стінки і в
керні.
Принцип дії вібратора і віброударника практично
однаковий: дебаланси, що обертаються в різні сторони,
проходять через чотири етапи (рисунок 8.2). Коли
вектори відцентрових сил обох дебалансів направлені
вниз, відбувається навантаження на бурильну колону,
коли вгору – розвантаження. В проміжках між цим –
взаємокомпенсація зусиль. Внаслідок того, що зусилля
на колону зростають і зменшуються за законом
синусоїди, поштовхи виходять як би "пом’якшеними",
без різких ударів, що знижує ефективність цього
процесу. Цей недолік усунено у віброударниках, де
вібратор розташовано на підпружиненій плиті, рух якої
вниз обмежений. Таким чином, в кінці циклу
відбувається не "пом’якшений" поштовх, а різкий удар,
що сприяє занурюванню бурового снаряда.

67