Page 49 - 6790

Очікувана ефективна доза, мЗв Очікувана ефективна доза, мЗв

Рік

Рис. 6.7 Залежність річної ефективної дози від часу для Н-3

Потужність, Мт Річна ефективна доза, мкЗв

Рік Рік
Рис. 6.8 Розподіл потужності ядерних вибухів в атмосфері за часом і відповідні річні
ефективні дози

Як видно з рисунків , цирконій-95, рутеній-106 і церій-144 до 2000 р вже не є
джерелами опромінювання людини. Цезій -137 і стронцій-90 дають помітний внесок до 2012
р, і тільки вуглець-14, період напіврозпаду якого дорівнює 5730 років, залишається
стабільним джерелом радіоактивного опромінення. До 2012 р він загубив лише 0,6% своєї
активності.
Річні ефективні дози корелюють із потужністю ядерних вибухів в атмосфері, їх
максимуми приходяться на ті ж періоди часу. Аналіз рис 6.8 свідчить про наступне. В 1963 р
середньорічна доза, пов’язана з ядерними випробуваннями, склала біля 140 мкЗв, в 1966 р
вона зменшилась до 40 мкЗв, а до початку 80-х років – до 20 мкЗв.
Величина очікуваної ефективної дози у припущенні, що в подальшому ядерні
випробування в атмосфері не будуть проводитись, складає біля 4,5 мЗв, що приблизно
дорівнює величині річної ефективної дози опромінення від природних джерел для України.
Як випливає з табл. 6.1, до 2012 р очікувана доза опромінення від ядерних випробувань
склала 1478 мкЗв, або біля 33% від усієї дози.

6.2 Дозове навантаження на населення, обумовлене радіаційною аварією на
ЧАЕС

Аварія на ЧАЕС, яка сталась 26.04.1986 р, призвела до радіаційного опромінення
населення. Сумарна колективна доза, отримана населенням земної кулі в результаті аварії,
оцінюється в 600000 люд.Зв. Основний внесок у цю дозу обумовлений наступними
радіонуклідами: йод-131, цезій -134, цезій-137 і стронцій-90. Біля 40% цієї дози опромінення,

43