Page 34 - 6767

подетальна відомість складається тільки для типового виробу. Решта
виробів, які входять в програму, зводяться до типових. Така програма
є зведеною. При проектуванні за зведеною програмою детальні тех-
нологічні процеси розробляються тільки на деталі-представники

конструктивно-технологічних груп, які розповсюджуються на всі де-
талі, що входять у відповідні групи.
При проектуванні цехів для оброблення деталей виробів, конс-

трукції яких ще не розроблені і точна номенклатура виробів, які виго-
товляє цех, невідома (наприклад, при проектуванні експерименталь-
них цехів), вибираються умовні представники, за якими можна з дос-
татнім наближенням отримати необхідні початкові дані. За прийняти-

ми умовними представниками й ведеться проектування. В цьому ви-
падку програма називається умовною.
При проектуванні за зведеною програмою всі вироби групи зво-

дяться за трудомісткістю до виробу-представника з врахуванням їх
відмінностей за масою, серійністю програми та складністю механіч-
ної обробки. Відмінності за кожним параметром оцінюються відпові-

дним коефіцієнтом зведення. Рекомендовано такі співвідношення
маси (m) та річної програми (N) для встановлення представника, що
входитиме в групу [3]:

0,5m  m  2m . (2.5)
max min

0,1N  N  10N . (2.6)
max min

Загальний коефіцієнт зведення характеризує відношення трудомі-
сткості кожного приведеного виробу до трудомісткості виробу-
представника:

К  К  К  К (2.7)
з м сер . скл .

Коефіцієнт зведення за масою:

2
 М 
К  3 х , (2.8)
м  
 М 

де М – маса зведеного виробу, кг;
х

34