Page 15 - 6762

док, поганої якості шва. Очевидно для товстостінних виробів
технологічна пауза більша.
З моменту повторного контактування зварювальних по-
верхонь у міру остигання матеріалу зусилля притискання по-
верхонь необхідно плавно збільшувати до рекомендованого
тиску охолодження. У випадку збільшення тиску розплавле-
ний матеріал частково видавлюється із зони шва і тече у на-
прямку зовнішнього і внутрішнього грату, при цьому тонкий
шар матеріалу, що окислився і охолодився під час технологіч-
ної паузи, змішується з більш глибокими шарами, що не впли-
ває негативно на якість шва.
Експериментально визначений тиск осаджування, протя-
гом якого плавно досягнуто тиск охолодження, відомий як час
осаджування і вказується в таблицях. Під час осаджування і на
першому етапі подальшого охолодження відбувається завер-
шення формування грату.
Під час охолодження завершується формування зони
зварного з’єднання. Основна ідея цього процесу полягає в то-
му, щоб товщина стінки труби в зонах, що прилягають до зва-
рного шва, збільшилась. Причому це збільшення повинно бу-
ти тим більше, чим більше був нагрітий матеріал в даній точ-
ці. Рекомендовані режими нагрівання та осаджування підібра-
ні так, щоб оптимальним для охолодження було зусилля при-
тискання, яке відповідає зусиллю при попередньому нагріван-
ні.
Після осаджування притискання деталей зберігається по-
стійним до повного охолодження за кімнатної температури.
Час охолодження залежить від матеріалу та товщини стінки
зварюваних труб і вказується у зварювальних таблицях.
Не варто пробувати прискорити остигання (використан-
ня холодної води) – це призведе до створення внутрішніх на-
пружень в матеріалі і, як результат, до зниження міцності шва.
Після охолодження зварювальні поверхні виймають з
апарату. Технологічні параметри зварювання наведені в таб-
лиці 3.1.

14