Page 32 - 6754

 необхідність дотримання корпоративних стосунків, що мають
етичний характер і перебувають за межами законодавчої сфери;

 запровадження міжнародних стандартів корпоративного управління
для залучення зовнішніх інвестицій;
 формування певних традицій корпоративного управління з
урахуванням національних особливостей.
У вузькому розумінні корпоративне управління полягає у забезпеченні
діяльності менеджерів щодо управління підприємством в інтересах власників
акціонерів. У широкому розумінні корпоративне управління – це захист та
врахування інтересів як фінансових, так і нефінансових інвесторів, що роблять
свій внесок у діяльність корпорації (концепція «співзасновників»).
Відповідно до змісту корпоративного управління виділяють декілька
підходів до його визначення:
- управлінський – корпоративне управління представляє собою систему, за
допомогою якої здійснюється управління корпораціями та контроль за їх
діяльністю;
- загальноекономічний – це комплекс відносин між адміністрацією
компанії, її правлінням та іншими зацікавленими особами;
- економіко-правовий – це сукупність дій менеджерів та власників
компанії, які діють у межах норм чинного законодавства та забезпечують процес
залучення фінансових і трудових ресурсів та їх ефективне використання;
- інституціональний – забезпечення взаємозв’язку корпорації з
інституціональним середовищем, у якому вона функціонує;
- підхід, який базується на теорії прав власності – процес регулювання
власником руху його корпоративних прав з метою отримання прибутку або
діяльність менеджерів компанії в інтересах його власників.
Система корпоративного управління представляє собою організаційну
модель, за допомогою якої корпорація повинна представляти та захищати інтереси
своїх акціонерів. Сьогодні усвідомлення неможливості вирішення всіх проблем
корпоративного управління виключно на законодавчому рівні підштовхнуло
велику кількість країн до розроблення та запровадження національних
принципів корпоративного управління, в яких розроблено етичні правила
поведінки його учасників.
Національні принципи корпоративного управління містять ключові засади,
на основі яких мають розвиватися корпоративні відносини в Україні та конкретні
рекомендації щодо якісного та прозорого управління акціонерним товариством
відповідно до міжнародних стандартів.
Організаційна модель, яка повинна з одного боку, регулювати
взаємовідносини між менеджерами компанії та їх власниками, з іншої –
узгоджувати цілі різних зацікавлених сторін, забезпечуючи, тим самим, ефективне
функціонування компаній, и одержала назву системи корпоративного
управління.
У світі переважного поширення набули дві управлінські системи
корпоративної регуляції, які склалися історично в тих чи інших країнах та

32