Page 69 - 6753

Рис.1.10 Схема перетворення азотовмісних сполук із летких
компонентів кам’яного вугілля.

У вторинну зону через спеціальні сопла «верхнього» повітря

вводиться від 10 до 30% всього повітря для горіння. Горіння
завершується в цій області факела. Завдяки зниженій температурі у

вторинній зоні обмежується утворення термічних NO x. Однак це
збільшує час горіння та довжину факела, підвищує температуру у

верхній частині котла, що небажано для котлів, які спалюють паливо з

високою зольністю. Крім того, зниження коефіцієнту надлишку
повітря в пальнику нижче 0,70 може привести до зростання
температури в ядрі факела та підвищення утворення оксидів азоту.

Стадійна подача повітря в паливню при її правильному

застосуванні не збільшує споживання енергії на власні потреби
енергоустановки і не робить будь-якого негативного впливу на її

експлуатацію. Існує два основних недоліки стадійної подачі повітря,
як технології зниження утворення NO x. Першою вадою зазвичай є

істотна кількість CO, що може утворюватися, якщо повітряні сопла
неправильно встановлені. А другою є те, що може збільшуватися

кількість незгорілого вуглецю в золі у зв’язку зі скороченням відстані
між кінцем факела й першою конвективною поверхнею нагріву.

Вирішальне значення на утворення NO x має конструкція
пиловугільного пальника, який формує факел та визначає параметри

процесу утворення оксидів азоту. Для зниження їх емісії треба

69