Page 68 - 6753

Зниження надлишку повітря в паливні є порівняно простим і

легко здійсненним заходом зменшення виходу оксидів азоту.
Зниження кількості повітря в зоні горіння до мінімально необхідної
для повного згоряння величини дозволяє зменшити екстенсивне

утворення NO x. При використанні даного заходу може бути досягнуте

істотне зниження викидів, особливо на старих котлах. Нові
котлоагрегати, як правило, оснащені приладами вимірювання та

контролю, що забезпечують точну налагодження подачі повітря для
горіння.

Для спалювання зі зниженими надлишками повітря не потрібно
ніяких додаткових затрат. Якщо експлуатація здійснюється

правильно, то в результаті застосування цього первинного заходу не
відбувається зниження продуктивності котла. Однак через знижений

рівень кисню горіння може бути неповним і кількість незгорілого
вуглецю в золі може зрости. Крім того, може понизитися температура

пари. Зниження рівня кисню в зонах займання може також призвести
до підвищеного рівня оксиду вуглецю CO. В результаті цих змін

відбувається зниження к.к.д. котла, шлакування, корозія та загальний
негативний вплив на продуктивність котла. Іншим ефектом даної

технології є не тільки зниження NO х, але й утворення триоксиду сірки
SO 3, наявність якого в димових газах викликає низькотемпературну

корозію і відкладення в повітропідігрівнику та золовловлювачах.
Ступенева (стадійна) подача повітря передбачає розділення

подачі окисника (повітря) на 2-3 потоки. В первинній зоні горіння
знижується кількість доступного кисню (у межах від 70 до 90% від

стехіометричного). Достехіометричні умови в первинній зоні
стримують перетворення азотних сполук палива в NO та зменшують

температуру. На рис. 1.10 приведено багатоступеневу схему
перетворення азотних сполук, що містяться в летких речовинах у

молекулярний азот або оксид азоту в залежності від середовища –
відновлювального або окислювального [51]. Азотні сполуки, що

залишаються в коксовому залишку, окислюються разом з вуглецем до

відповідних оксидів.

68