Page 170 - 6753
P. 170

В  різних  країнах  існують  різні  підходи  до  нормування  оксидів

                  азоту. Так, на території бувшого СРСР в 90-х роках минулого століття
                                                                                   3
                  діяла  максимально  разова  ГДК  на  рівні  0.085  мг/м ,  а  на  території
                                                                                  3
                  Японії  діяла  більш  жорстка  норма  -  0.035  мг/м .  В  розвинутих
                  капіталістичних  країнах  при  будівництві  електростанцій  не

                  враховувалось  підсилення  шкідливої  дії  спільної  присутності  в
                  атмосферному повітрі SO 2   та  NO 2 .Зате, дослідження, які проведені

                  деякими зарубіжними та вітчизняними дослідниками [38] показують,
                  що  поєднання  цих  оксидів  при  концентраціях,  рівних  сумі  ГДК,

                  посилюється шкідлива дія на живі організми.
                       В топкових камерах котлів та промислових печей, де максимальні
                                                                     0
                  температури  у факелі сягають 2100-2200   К, при наявності  вільного
                  кисню проходять реакції синтезу оксидів азоту із атмосферного азоту

                  та кисню в атмосферному повітрі. При цьому утворення оксидів азоту
                  пропорційно зростає із збільшенням температури в зоні горіння.

                       При оцінці ефективності процесів спалювання органічного палива
                  користуються,  в  більшості  випадків,  матеріальним  та  тепловим

                  балансом  процесу  горіння,  під  час  якого  окислювачем  виступає
                  кисень повітря. Схематично реакцію згорання одного моля речовини в

                  повітрі можна представити наступним рівнянням:
                          ГР  +  (О 2  + 3.76 N 2)   =       n i П Г i   +   3.76 N 2  ,    (3.39)

                  у  якому  горюча  речовина,  кисень  та  азот  атмосферного  повітря

                  позначені  відповідно  ГР,  О 2  ,  N 2  ,  а  під  позначенням  n i    розуміють
                  кількість  молекул  i  - го  продукту  горіння,  що  утворюється  з  одної

                  молекули  горючого,  а  коефіцієнт     називають  стехіометричним

                  коефіцієнтом реакції горіння.
                       Дійсна  кількість  повітря,  що  надходить  у  зону  горіння,

                  відрізняється  від  теоретичної  кількості  повітря.  Причому,  реальну
                  кількість повітря віднесену до одиниці горючої речовини, називається

                  питомим об’ємом повітря, а відношення реальної кількості повітря до
                  теоретично  необхідної  називають  надлишком  повітря,  який  по  суті

                  характеризує  якість  процесу  горіння.  В  той  же  час  практики
                  використують  коефіцієнт  надлишку  повітря,  який  показує  у  скільки





                                                                                                    170
   165   166   167   168   169   170   171   172   173   174   175