Page 160 - 6753

Ділянка тракту, на якій відбувається випаровування та часткове

перегрівання пари, складається з трьох основних зон: нижня
радіаційна частина (НРЧ), верхня радіаційна частина (ВРЧ) та
стельовий екран (ПЕ). Після кожної з них контролюють температуру

пари.

Зміна навантаження (витрати живильної води та палива)
безпосередньо впливає на динамічні характеристики пароводяного

тракту. Врахування цієї особливості об’єкта є необхідною умовою для
розробки адекватної моделі та синтезу системи автоматичного

керування.
Аналітичне отримання математичних моделей ділянок

пароводяного тракту ускладнюється неоднорідністю матеріального
потоку всередині труб, наявності зони максимальної теплоємності (що

переміщується по тракту в залежності від навантаження),
особливостями використання вугільного палива (що впливають на

поведінку факела) та іншими невизначеностями [115], тому на
практиці використовуються прикладні емпіричні моделі, що

одержуються для конкретного котлоагрегата.
Експериментальні дані для ідентифікації моделі були отримані

згідно з методикою [124-125] при різних навантаженнях, зокрема:
300 МВт, 275 МВт і 225 МВт. Як вихідні змінні аналізувалися

температури за НРЧ, ВРЧ і за ПЕ, як середні значення температури по
двох нитках паропроводу корпусу Б пиловугільного котлоагрегата

ТПП-210А енергоблоку №2 Трипільської ТЕС.
Перший графік вихідних змінних представлений на рис.3.8а,

зроблений у проміжок часу з 08:00:00 до 17:00:00 під навантаженням
300 МВт, тобто протягом 9 годин. На графіку помітні стрибки

сигналів „Завдання (град.)”, „Керуючий вплив (%)”, а також середніх
значень температури НРЧ, ВРЧ і ПЕ (град.), особливо, у проміжки

часу приблизно 09:26-11:08 та 14:40-16:25, що відповідають добовим
коливанням навантаження ТЕС.

160