Page 15 - 6753

застарілість шахтного фонду (за останні 30 років в Україні не

побудовано жодної нової шахти), низький технічний і технологічний
рівень видобутку, недостатній приріст розвіданих запасів вугілля,
недосконалі організаційні ринкові перетворення. Стан вугле-

видобувної галузі України провідні спеціалісти оцінюють як

катастрофічний з врахуванням зовнішньо - та внутрішньополітичного,
економічного і екологічного становища.

Виробнича діяльність вуглевидобувної промисловості
супроводжується використанням в процесі розробки родовищ, які

мають складні геологічні, гідрогеологічні і інженерно-геологічні
умови та включають в себе глибоко залягаючі пласти до 1300 – 1400

метрів.
В процесі вуглевидобутку із шахт галузі щорічно відкачується
3
біля 750 – 770 млн. м води. Основним забруднювачем шахтних і
кар’єрних вод є завислі та мінеральні речовини, нафтопродукти, солі

важких металів, бактеріальні домішки. На всіх підприємствах шахтні
води очищаються механічним способом на більш ніж 400

водоочисних спорудах. Шахтна вода після очищення скидається в
природну гідрографічну мережу та впливає певним чином на

поверхневі води. Очищені шахтні води скидаються в річки басейнів
Азовського і Чорного морів: Азовського - Сіверський Донець з

притоками Міус, Кальміус; Чорного - Дніпро з притоками, Південний
Буг. При цьому на частку річок басейну Азовського моря припадає

біля 80 % загального об’єму шахтних вод вугільної галузі. В басейн
Чорного моря вугільні підприємства України скидають біля 115 млн.

3
м шахтних і кар’єрних вод, а в Балтійське море шахтами Львівсько -
3
Волинського басейну скидається більше ніж 15 млн. м вод. Слід
зауважити, що в Донбасі основним джерелом питного та технічного
водопостачання є канал Сіверський Донець - Донбас, з якого 50 %

об’єму витрачається на технічні потреби.
Діяльність підприємств вугільної галузі призводить до виводу із

народногосподарського обороту земель, які відводяться на промислові

майданчики шахт і збагачувальних фабрик, відпрацьовані ділянки

15