Page 19 - 6753

Таким чином, структура генеруючих потужностей української

електроенергетики переобтяжена базовими потужностями (АЕС та
переважна частина блоків теплової генерації), потужностей ГЕС і
ГАЕС не вистачає для оптимального регулювання режиму

споживання. В загальному ОЕС характеризується гострим дефіцитом

маневрових потужностей.
Тому для покриття пікових навантажень використовуються

енергоблоки, спроектовані для роботи в базових режимах (в деяких
ситуаціях частина енергоблоків ТЕС працює в непроектних пікових та

напівпікових режимах, що спонукає їх до пришвидшеного зношення).
Основні потужності теплової енергетики вичерпали свій проектний

ресурс, а частина теплових блоків працює в зоні критичного ризику,
що може призвести до не прогнозованих аварій та техногенних

катастроф.
Україна, на думку авторів [1], може в сфері енергетики втратити

здатність самостійно регулювати роботу енергосистеми та
перетворитися з експортера на імпортера електроенергії.

В енергетиці України вугільні електростанції займають
найважливіше місце, оскільки запасів вугілля в Україні при існуючих

темпах споживання вистачає на тривалу перспективу [2,3,13]. За
офіційними даними Міністерства енергетики та вугільної

промисловості України на біжучий момент встановлена потужність
енергоблоків ТЕС складає 27.2 млн. кВт, з яких 21.8 млн. кВт

припадає на вугільні енергоблоки, тобто більше 80 % потужностей є
вугільними. А частка вугільних потужностей знаходиться на рівні

41% від загальної потужності об’єднаної енергетичної системи
України. Згідно Енергетичної стратегії України до 2030 року,

затвердженої розпорядженням КМУ від 15.03.2006 р. основою ОЕС
електроенергетичної системи України залишатиметься теплова

енергетика, яка і в майбутньому буде базуватися на переважному
використанні вугілля в паливному балансі.

19