Page 10 - 6749

8

У 1883 році Рейнольдс встановив, що перехід від ламінарної течії до
турбулентної залежить від в'язкості і характерного розміру - діаметру

трубопроводу. Зміна режимів відбувається при певній швидкості та за певної
витрати, яка називається критичною, при цьому її значення визначається із

співвідношення [1]:

4Q с
Re  , (1.1)
р мD

де µ - коефіцієнт динамічної в’язкості повітря; Q - витрата плинного

середовища (рідина, газу);  – густина робочого середовища; D – внутрішній
діаметр труби.

Гідравлічний опір – це явище виникнення сил тертя в реальній рідині

при її русі.

Величина гідравлічних втрат залежить від:

- режиму руху рідини;

- форми перерізу потоку та його зміни;

- характеру поверхні стінок (шорсткості);

- в’язкості рідини.

Види гідравлічних втрат:

- втрати напору по довжині;

- місцеві втрати.

Крім того для складного трубопроводу сумарне значення втрат напору

складається з втрат по довжині та місцевих. Але ці закономірності не

відображають від чого залежать втрати, тому для детального вивчення

розглянемо кожен вид втрат напору окремо.

Гідравлічні втрати – це частина питомої енергії потоку рідини

(напору), яка втрачається при подоланні гідравлічного опору. Одиниці

вимірювання – лінійні hвт [м], або одиниці тиску Рвт [Па].

Втрати на тертя по довжині це втрати енергії, які виникають в прямих

трубах постійного перерізу і зростають прямо пропорційно довжині труби.