Page 7 - 6749

5

1 ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Сучасні трубопровідні мережі є складними інженерними спорудами,
які включають власне труби (горизонтальні, похилі та вертикальні), засоби

з'єднання труб, фасонні частини, трубопровідну арматуру, елементи для
підключення контрольно-вимірювальних приладів, засоби захисту від

гідравлічних ударів, компенсатори, пристрої для монтажу, експлуатації та

ремонту тощо.

Трубопроводи є основним елементом лінійної частини технологічних,

промислових та магістральних гідротранспортних систем, які можуть бути

складовою частиною технологічного ланцюга гідромеханізованих

підприємств (гірничозбагачувальних комбінатів, вуглезбагачувальних

фабрик, об'єктів гідротехнічного будівництва і теплоенергетики, паливно-

енергетичних комплексів і т.д.), а також мати самостійне значення, як

частина єдиної транспортної мережі країни. Необхідними експлуатаційними

вимогами до трубопроводів є міцність, герметичність та довговічність.

За своїм призначенням трубопроводи застосовують для:

- технологічного, зворотного та допоміжного водопостачання;

- транспортування неоднорідних середовищ (гідросумішей);

- подачі суміші від насосних станцій до пункту розподілення (основні);

- подачі транспортованого середовища до окремих споживачів або

складування (розподільчі).

Трубопроводи прокладають всередині та зовні насосних станцій, а

також по підземних гірничих виробках.

За способом прокладання розрізняють наземні, підземні та комбіновані

трубопроводи.

До наземних трубопроводів відносяться трубопроводи, які знаходяться

на відкритому повітрі та у приміщеннях для транспортування газу, нафти,

технологічні трубопроводи та трубопроводи пари та гарячої води.