Page 11 - 6732

11

2. ЕЛЕКТРОРОЗРЯДНЕ ОБРОБЛЕННЯ

У 1768 році англійський учений Дж. Прістлі описав явище ерозії металів

під дією електричного струму. Учений дослідив, що за розриву електричного

ланцюга, у місці розриву виникає іскра або електрична дуга. Причому іскра або

дуга має сильну руйнівну дію на контакти електричного ланцюга. Це явище і

назвали електричною ерозією. З того часу і до середини сорокових років

минулого століття електрична ерозія у техніці розглядалося як така, що

скорочує термін служби і надійність електричних пристроїв. Електричній ерозії

підлягають контакти реле, вимикачів, рубильників та інших подібних

пристроїв. Вважалося, що це дуже шкідливе явище, яке скорочує термін

використання і знижує надійність електричних пристроїв. Багато досліджень

проведено, щоб усунути або зменшити її руйнівну дію.

Але у 1943 році учені Б.Р. Лазаренко і Н.І. Лазаренко винайшли

електроіскровий метод обробки струмопровідних матеріалів, який поклав

початок розвитку інших електророзрядних методів. В даний час до

електророзрядної обробки відносять електроерозійну, електроконтактну і

абразивно-ерозійну. В основі цих методів лежить використання енергії

електричного розряду, що виникає між електродами (інструментом і

оброблюваною заготовкою), для видалення матеріалу при формоутворенні

деталі.

Схема розробленої ними установки зображена на рис. 2.1 [14].

Помістивши електроди у рідкий діелектрик і розмикаючи електричне

коло, учені помітили, що рідина каламутніла вже після перших розрядів між

контактами. Вони встановили: це відбувається тому, що в рідині з’являються